Оточуючий нас світ несе в собі багату кольорову палітру: зелень трави, блакить неба, вогненно-червоний захід. Однак чи однаково сприймають цю палітру жителі Землі? Виявляється, колірне сприйняття буває різним і навіть виражено дальтонізмом.
Дальтонізм — нездатність правильно визначати ті або інші кольори. Це явище може мати спадкову природу і бути вродженим, або бути викликаним захворюванням зорового нерва або сітківки.
Вперше дефект зору, при якому людина не розрізняє зелений і червоний кольори, виявив хімік Джон Дальтон. Його іменем і була названа ця патологія. В кінці XVIII століття дане відкриття не стало сенсацією, а було сприйнято як незручність «збирати червону полуницю в зеленій траві». З перебігом часу стало ясно, що вроджена колірна сліпота властива в основному чоловікам.
Як було сказано вище, дальтонізм може бути придбаним і спадковим. Придбаний дальтонізм може виникнути лише на оці, де пошкоджено нерв або сітківка. Для нього властиве прогресуюче погіршення з часом і труднощі в розрізненні синього і жовтого кольорів.
Однак набагато частіше зустрічається спадковий дальтонізм. В цьому випадку уражаються обидва ока, і він не погіршується з часом. Такий варіант дальтонізму характерний для 8% чоловіків і 0,4% жінок.
Спадковий дальтонізм пов’язаний з Х-хромосомою. У жінок пара Х-хромосом, у чоловіків всього одна Х-хромосома. У зв’язку з цим у жінок вроджена аномалія можлива, коли в обох хромосомах виявляться дефективні гени, що трапляється вкрай рідко.
Вся іронія полягає в тому, що «носієм» дальтонізму є жінка, яка і передає його своєму синові.
Центральна частина сітківки ока має нервові клітини, які ще називають «колбочки». В них міститься три типи кольорочуттєвих пігментів білкового походження.
Кожен з пігментів чутливий до різних кольорів: червоного, зеленого і синього. Якщо бути точним, то вони чутливі до довжини хвилі, що відповідає цим кольорам в нашому розумінні. Бачення всіх кольорів світу складається з цих трьох кольорів в нашому мозку.
Люди з нормальним кольоросприйняттям мають всі три пігменти в «колбочках» і називаються «тріхроматами». Якщо людина розрізняється всього два кольори, то її називають «дихроматом», один пігмент у сітківці у нього відсутній.
Найбільш часто зустрічається дефект червоного пігменту в «колбочках», а от люди з дефектом синього пігменту зустрічаються рідше за все, так само як і люди, у яких повністю відсутній колірний зір.
Дальтонізм — це не захворювання, а дефект зору. У цих людей хороший зір, але вони трохи не так бачать, як інші.
Люди з іншим кольоросприйняттям часто сприймають навколишній світ інакше, ніж ми, але часто не помічають своєї відмінності. Рідко помітять це і оточуючі. Адже дальтоніки з дитинства вчаться називати кольори загальноприйнятими назвами. Вони запам’ятовують, що небо — синє, трава — зелена, полуниця — червона. Також вони мають здатність розрізняти кольори за ступенем світлості.
Багато дальтонікив можуть розрізняти набагато більше відтінків, які людина з «нормальним» зором розрізнити не може. Гострота зору у дальтоніків часто буває набагато кращою, ніж у звичайних людей. Є дальтоніки, які чудово бачать у темряві.
У спадщину найчастіше передається сліпота на червоно-зелений кольори. Причина того чи іншого виду кольоросліпоти — молекулярні дефекти в генах, що відповідають за синтез кольорочуттєвих пігментів. Сучасною наукою ідентифіковані всі гени, в яких закодовані пігменти, що відповідають за кожен колір.
На даному етапі розвитку медицини можна «полагодити» дефектний ген. Хоча поки що такі експерименти проводяться тільки на тваринах.
Якщо у Вас виникли проблеми зі здоров’ям, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини. Тут вам забезпечать кваліфіковану допомогу та підберуть індивідуальне лікування, спрямоване на покращення вашого стану здоров’я. Ваше благополуччя є нашим пріоритетом.
