Всім відомо, що мед – це один з найцінніших подарунків природи для людини. Мед, злитий в банку, ні у кого не викликає питань про користь. Але мед в сотах відрізняється за якістю та складом, а тому породжує у багатьох сумніви. У такому меді міститься чимала кількість воску. А чи можна їсти сам віск?
Бджоли виготовляють віск з високомолекулярних жирів, що представляють собою настільки складну структуру, що рідкісний організм в змозі переварити їх. Найміцніший шлунок в природі вважається у воскової молі, яка чистить бджолині гнізда.
В організмі людини немає ферменту, здатного розкласти на складові компоненти речовини, що входять до бджолиного воску. Єдине, що може переварити наш шлунок з «воскової» серії, це прополіс, що складається з водорозчинних сполук. Бджоли додають прополіс в кришечки сот для консервації меду, але його там міститься зовсім мало.
З усього сказаного сміливо можна зробити висновок, що мед не перетравлюється! У той же час мед являє собою відмінний абсорбент, здатний вбирати в себе велику кількість різних речовин. Така властивість вважається вченими вельми корисною для організму. Здавалося б, що в такому випадку, при проходженні через кишечник віск може увібрати в себе всі шкідливі речовини і вийти з ними з організму. Це було б просто ідеально для стану кишечника і організму в цілому.
Але не все так просто з воском насправді. Чудові властивості воску можуть зіграти злий жарт. Віск вбирає в себе і ліки, якими могли лікувати бджіл, і добрива, якими оброблялися поля. Тобто, потрапляючи в організм, віск принесе туди і всю шкоду, яку взяв із зовні, провокуючи, в кращому випадку, розлад шлунка. У зв’язку з цим, не варто брати восковий мед у неперевірених бджолярів. Краще вже взяти у банці в такому випадку.
Що стосується питання: ковтати або випльовувати віск – це особиста справа кожного. Невелика кількість воску, потрапивши в організм, шкоди не принесе, але обережність не завадить!
