Бурсит – це запалення навколосуглобової (синовіальної) сумки, яке проявляється болем і набряком, супроводжується підвищеним накопиченням і утворенням в її порожнині серозного (під впливом механічного подразнення) або гнійного (під впливом інфекції) ексудату.
Причиною бурситу може бути травма або інфекція. Колінний і ліктьовий бурсити часто виникають як професійні захворювання (ювеліри, годинникарі, шахтарі, швачки, спортсмени і т.д.)
Основні можливі причини бурситу:
– пошкодження суглоба,
– перевантаження суглоба,
– різке збільшення фізичної активності,
– відкладення кальцію в сухожиллях,
– інфекції,
– артрити,
– подагра.
Найчастіше бурсит вражає ліктьовий, колінний, плечовий або тазостегновий суглоби. З віком ризик розвитку бурситу зростає. Сухожилля згодом стають більш чутливими до різноманітних стресів і травм, їх міцність і еластичність значно знижується.
Відхилення в будові кісток і їх розташуванні можуть істотно підвищувати навантаження на навколосуглобову сумку. Причину розвитку бурситу можуть викликати такі захворювання як подагра, ревматоїдний артрит, артрит щитовидної залози, псоріатичний артрит, а також реакція організму на деякі види медичних препаратів. Інфікування навколосуглобової сумки може відбуватися при проникненні інфекції через рани, дрібні подряпини, іноді з гнійних вогнищ типу пролежнів, фурункулів, остеомієліті і т.п., а також інфекційно – ангіна, грип.
Бурсит може носити гострий або хронічний характер.
Гострий бурсит починається несподівано з сильного болю, що посилюється при різних рухах. Біль може провокуватися рухом в певному суглобі, в залежності від місця запалення сумки. Так, при бурситі плеча важко піднімати і заводити за голову руку. У місці запалення над суглобом утворюється вкрай болюча точка, больові відчуття часто можуть віддавати вниз по руці або в шию. Над місцем ураження шкіра набрякла, почервоніла, а запальний процес може викликати підвищену температуру.
Хронічний бурсит виражається більш слабким, але більш тривалим болем. У деяких випадках тканина, що розрослася навколо суглоба, немов утворює з’єднання з кісткою, що може привести до обмеження руху в суглобі. В ході хронічного бурситу часто формуються кальцієві відкладення в області навколосуглобових сумки.
Діагностуючи бурсит, лікар, в першу чергу, з’ясовує причини виникнення болю і їх характер шляхом опитування пацієнта. Також проводиться візуальний огляд і обстеження хворого суглоба. Можуть бути призначені рентген та УЗД проблемного суглоба і навколосуглобових тканин, що дозволить виявити рідину в сумці і інші зміни. У складних випадках може бути застосована МРТ. Також для діагностики може бути застосований укол в сумку з рідиною, що накопичилася, для її отримання. Дослідження отриманого матеріалу дозволить визначити, чи інфікована вона, і в якій мірі, дасть відповіді на інші питання.
Лікування бурситу носить комплексний характер і включає в себе місцеві, загальні консервативні, а іноді і хірургічні методи.
На ранніх стадіях бурситу рекомендований спокій, зігріваючі компреси, давляча пов’язка з нанесенням мазі Вишневського. Щоб запобігти виникненню гнійного бурситу, необхідно якомога раніше почати активне лікування з використанням фіксуючих пов’язок.
Лікування хронічного бурситу передбачає прокол з видаленням ексудату і подальшим промиванням навколосуглобової порожнини сумки за допомогою розчинів антибіотиків і антисептиків.
Травматичний бурсит лікують за допомогою впорскування у внутрішню порожнину синовіальної сумки розчину гідрокортизону. Важливо ретельно застосовувати асептики для запобігання серйозних ускладнень.
Гнійний бурсит лікують із застосуванням пункцій. Якщо процес прогресує, застосовують розтин синовіальної сумки з наступним видаленням гною. Головний недолік такого методу – тривалий процес загоєння операційної рани.
Для швидкого розсмоктування ексудату застосовують фізіотерапевтичні процедури – УВЧ, використання сухого тепла. Щоб ліквідувати гострі запальні процеси, застосовують лікувальну фізкультуру і масаж.
Для лікування хронічних і підгострих форм бурситу застосовують променеву терапію, яка надає протизапальну дію і сприяє процесу відновлення порушеної трофіки, крім того, вона допомагає зняти больовий синдром. У більшості випадків застосовується рентгенотерапія. Залежно від форм запального процесу застосовуються ритми і дози опромінення. При відсутності загострення встановлюється інтервал між призначеними опроміненнями – 48 годин. Позитивний ефект буде помітний вже в процесі лікування, але в окремих випадках він досягається через 2-3 тижні після завершення лікування.
