Біль сприймається як реакція організму на зовнішні подразники. А визначається біль як неприємне сенсорне і емоційне переживання, пов’язане з дійсним або потенційним пошкодженням тканини. При цьому біль завжди суб’єктивно неприємний, він служить джерелом інформації як про навколишній світ, так і служить сигналом ушкоджень або хвороби.
Тобто кожна людина по-різному сприймає один і той самий біль, що характеризує висоту больового порогу. Дійсно, одні люди навіть оком не моргнуть, наприклад, коли треба здати аналіз крові
з пальця, а інші відчувають майже шок. Нещодавно вчені з Королівського коледжу в Лондоні виявили, що здатність відчувати біль змінюється протягом життя і залежить від способу життя і навколишнього середовища.
Нове дослідження спростувало загальноприйняту думку, що больова чутливість є якоюсь загальноприйнятою величиною. Як виявилося, вона може варіюватися в результаті епігенетичних процесів, які хімічно змінюють експресію генів.
Раніше було встановлено, що стресові події, а також дієта, куріння та алкоголь впливають на наші гени. При цьому науці тільки зараз стало відомо, що вони здатні зачепити навіть гени, відповідальні за відчуття болю.
Відомо, що близнюки мають практично співпадаючий набір генів, а ось у різнояйцевих близнюків збігається приблизно половина генів. Відштовхуючись від цього, можна з упевненістю сказати, що різниця між однояйцевими близнятами набувається в ході життя в залежності від навколишнього середовища або епігенетичних змін, що впливають на функції їх генів. Таким чином, це робить їх ідеальними учасниками дослідження впливів умов і подій життя на людину.
Він містився на руку випробовуваних, коли жар стане нестерпним, учасники експерименту повинні були натиснути на кнопку. Це і давало можливість вимірювати больовий поріг кожного. Для підтвердження результатів, вчені провели секвенування – розшифровку ДНК. Потім було вивчено понад п’ять мільйонів епігенетичних змін геному і порівняння їх з генами ще 50 неспоріднених індивідуумів.
У процесі дослідження була помічена досить відчутна різниця між тими парами близнюків, де в одного брата/сестри якісь з дев’яти генів, задіяних у больовій чутливості, були піддані ідентифікованій хімічної модифікації. Самими явними були хімічні зміни в межах відомого гена больової чутливості TRPA1. Цей ген є головною метою при розробці знеболюючих препаратів нового покоління. Але тут вчені вперше виявили здатність TRPA1 включатися і виключатися епігенетично, і якщо вдасться з’ясувати, як саме це відбувається, то можуть бути створені нові методи боротьби з хворобливими відчуттями, адже в світі так багато людей, які страждають від різного роду хронічних болів.