Більмо рогівки, або лейкома – офтальмологічне захворювання, при якому відбувається стійке помутніння рогівки ока. Захворювання викликається травмою або запаленням, характеризується різким зниженням гостроти зору і проявляється стійким помутнінням рогівки. Травми переднього відрізка органу зору в офтальмології складають 60% від загального числа пошкоджень очей. Патологія рогівки посідає п’яте місце в світі серед причин сліпоти. Навіть невелике помутніння рогівки з периферичною або центральною локалізацією супроводжується істотним зниженням зору, яке призводить до інвалідності. Частота зустрічності лейкома у чоловіків і жінок однакова.
За своїм походженням виділяють вроджені та набуті форми більма. Причини придбаної форми досить різноманітні:
– опіки очей (хімічні або термічні),
– проникаючі поранення рогівки,
– запальні захворювання різної природи (бактеріальні, герпесвірусні),
– виразки рогівки,
– рецидивні птерігіума 3-4 ступеня,
– будь-яке оперативне втручання на очному яблуці є фактором ризику.
Вроджена форма більма виникає в результаті внутрішньоутробного інфікування плода вірусними агентами і супроводжується вадами розвитку інших органів і систем.
Вроджена форма більма проявляється у новонароджених дітей у вигляді зміни прозорості рогівки і часто поєднується з іншою очною патологією (глаукомою, катарактою, мікрокорнеа або мікрофтальм, атрофією райдужки).
Придбана форма більма рогівки є фінальною стадією травми або інфекційного процесу в рогівці. У разі нещасного випадку первинними є такі симптоми, як больовий синдром, відчуття стороннього тіла, блефароспазм. Пацієнт пред’являє скарги на зниження зору, світлобоязнь, сльозотечу, сильний біль. При розвитку більма в оптичній зоні гострота зору різко знижена або повністю відсутня. При локалізації більма в параоптичній зоні гострота зору може зберігатися.
Уражена рогівка стає молочно-білого кольору.
Категорії посттравматичного більма в залежності від глибини ураження очного яблука:
1. Більмо рогівки без залучення інших відділів ока (наявність рубцевих змін в роговій оболонці різної форми і протяжності).
2. Більмо, спаяне з райдужкою (наявність інтенсивного, судинного помутніння рогівки, зрощеного з райдужкою).
3. Більмо в поєднанні з травматичним помутнінням кришталика (помутніння рогівки, передні синехії і катаракта різної інтенсивності).
4. Більмо в поєднанні з вторинною катарктою.
5. Інтенсивне помутніння рогівки ока, передні і задні синехії, травматичне помутніння кришталика, помутніння в склоподібному тілі).
6. Більмо, ускладнене відшаруванням сітківки, розвитком атрофії ока.
Вроджену форму більма рогівки діагностують в пологовому будинку у новонародженого після проведення офтальмоскопії.
Діагностика придбаної форми більма включає в себе наступні процедури:
– збір анамнезу у пацієнта,
– проведення зовнішнього огляду,
– візометрії (при локалізації помутніння в параоптичній зоні),
– тонометрії,
– біомікроскопія за допомогою щілинної лампи – основний метод діагностики,
– УЗД очного яблука,
– КТ або МРТ орбіт.
Лікування більма рогівки має на увазі тільки хірургічне втручання. Застосовують просту або пошарову кератопластику (заміна ураженої ділянки рогівки штучним рогівковим имплантом).
Для відновлення зору при придбаній формі більма використовують різні види реконструктивних операцій, в тому числі кератопластику. Можливі ускладнення кератопластики – перфорація, відторгнення або кровотеча під трансплантат. Результат і прогноз кератопластики придбаного більма визначається всією сукупністю клінічних обставин, включаючи етіологію захворювання, величину ВГД, наявність новоутворених судин, характер і вираженість супутньої патології.
