Не так давно суспільство дивувалося існуванню таких сексуальних меншин як гомосексуалісти і лесбіянки, але тепер з’явилася нова категорія, яка вражає не менше — асексуали.
У світі з’являється все більше людей, які не пов’язують себе сімейними відносинами, не народжують дітей і взагалі не займаються сексом. Це і є асексуали. Так маркетологи та соціологи визначили людей, народжених в період з 1965 по 1982 роки.
Асексуалами називають людей, які абсолютно добровільно відмовилися від сексу, вони не відчувають сексуального потягу або ретельно пригнічують його. Але, на думку психологів, така поведінка ніяк не може вважатися психічним відхиленням, вони здорові як фізично, так і психічно. З точки зору звичайних людей така поведінка більш ніж дивна, але самі асексуали стверджують, що їм просто не подобається секс, вони вважають його безглуздим. Їх не збуджує порнографія, а жіночі груди для них не більше ніж частина тіла. Інтимністю вони вважають можливість розмовляти по душам з іншою людиною мало не до світанку.
Західні вчені зацікавилися цим феноменом ще років п’ять тому. А нещодавно російський сексопатолог Ростислав Белед з жалем зазначив, що асексуалами часто стають представники сильної статі, при цьому з кожним роком їх кількість збільшується.
Статистика показує, що серед населення близько 2% (а це 120 млн. людей) асексуалів.
Людству відомо вже три види сексуальних орієнтацій: 1 — гетеро, 2 — бі та 3 — гомо. Асексуали можуть бути представникам четвертого виду, або їх правильніше вважати людьми без будь-якої орієнтації. Психологи стверджують, що до асексуальності немає схильності, тобто вона не може передаватися у спадок або бути вродженою, в цьому випадку ця категорія людей без продовження роду вже давно вимерла б. Виходить, що асексуальність – це явище виключно психологічного характеру, при цьому абсолютно індивідуальне.
Неправильно вважати асексуалів абсолютно безстатевими істотами, вони так само можуть відчувати сексуальний потяг, більшість з них навіть самостійно задовольняє свої статеві потреби. Але для них це не заміна повноцінного сексуального життя, а чисто фізіологічна потреба. Для зменшення свого лібідо асексуали включають в раціон більше рослинної їжі, багато працюють і мало сплять, всіляко завантажують свій організм, щоб не залишалося надлишкової енергії, що переходить в статевий потяг.
Самі асексуали впевнені, що зв’язок між чоловіком і жінкою повинен здійснюватися виключно на емоційній близькості. Тільки такого роду любов може бути міцною і тривалою.
Кілька років тому в Монреалі відбувся Всесвітній сексологический конгрес, на якому було прийнято ділити асексуалів на дві категорії:
Дійсно, більшість медиків не визнають таку поведінку відхиленням, також як і відмова від співу не може вважатися хворобою, коли людина просто не любить співати (адже спів — це теж одне з природних бажань).
Але деякі психологи все ж бачать в такій поведінці медико-біологічну патологію. На їхню думку, сексуальна дезорієнтація найчастіше пов’язана з комплексами або психічними травмами, отриманими в дитячому віці.
У 2011 році 24-річний програміст Девід Джей створив Всесвітню Асоціацію асексуалів (AVEN-Asexuality Visibility and Education Network — мережа освіти і поширення інформації про асексуальність). На даний момент членами асоціації є більше 12 тис. чоловік зі всього світу. Головна мета організації — заявити про себе, змусити громадськість офіційно визнати асексуальність окремим видом сексуальної орієнтації. Крім того, асоціація готова прийняти і підтримати нових своїх послідовників, адже, як стверджують її організатори, асексуальність не з’явилася з початком XXI століття, такі люди існували завжди, але не привертали до себе уваги.
Чи можуть подібні погляди на відносини статей мати продовження в мистецтві, чи можуть вони стати мотивом для створення запаморочливого шедевра? Історія показує, що таке навряд чи станеться. Така природа людини, що все, що лежить поза сексуальною площиною, не має продовження у творчості. А прикладом може стати будь-який з вічних творінь: вірші Петрарки, присвячені прекрасній Лаурі, або картини Рембрандта, натхненного образом Саскії. Чи могли б ми насолоджуватися цими шедеврами, якщо б їх автори не відчували фізичного потягу до своїх Муз?
А ви як вважаєте, є майбутнє у асексуалів?
