Апендицит – запалення червоподібного відростка сліпої кишки. Гострий апендицит відноситься до числа найчастіших гострих захворювань органів черевної порожнини, а виникає хвороба через впровадження хвороботворних організмів в червоподібний відросток.
Причинами захворювання можуть бути різного роду інфекційні хвороби (черевний тиф, дизентерія і т.д.). В апендиксі, як відомо, знаходяться різного роду умовно-патогенні мікроорганізми (так само, до речі, як і у всіх відділах кишечника), а вони можуть за певних умов проявляти свою патогенність, приводячи до розвитку апендициту.
Апендицит може бути як гострим і хронічним. Напад гострого апендициту в більшості випадків виникає раптово. Раннім знаком захворювання є біль. На початку нападу вона нерідко (особливо у дітей) локалізується в районі пупка, частіше вище його або по всьому животу. І тільки трохи згодом біль поширюється на місце проекції апендикса. Болі нікуди не віддають, але посилюються при покашлюванні. З’являються нудота і блювота (правда, не завжди). Стілець і відходження газів зазвичай затримуються. Температура тіла зазвичай підвищується до 37,8-38,5 С.
При наявності таких симптомів (а вони відносяться до симптомів гострого апендициту) необхідно терміново звернутися до хірурга або ж викликати «швидку допомогу», оскільки зволікання тут недопостумо і потрібне термінове оперативне втручання.
При гострих апендицитах гірудотерапія не застосовується. А ось в післяопераційний період, коли виникають ті чи інші ускладнення, п’явки надають незамінну послугу: вони усувають запальний процес, сприяють швидкому загоєнню рани, прискорюють одужання.
Вченими були проаналізовані випадки ускладненого апендициту після перенесеної операції. Спостерігалися дві групи дітей з післяопераційними інфільтратами після хірургічної операції.
Першій групі дітей проводилось загальнозміцнююче лікування за традиційною методикою. Інфільтрат у дітей розсмоктувався на 15-30-у добу, у восьми з них виникло нагноєння, що зажадало повторного оперативного втручання.
У другій групі хворих поряд із загальноприйнятим лікуванням призначалася гірудотерапія. На 2-3 добу після появи інфільтрату ставилися на його область 3-4 п’явки. Інфільтрат на другу добу помітно зменшувався і повністю зникав на 5-10-у добу.
Як бачите, п’явки продовжують робити свою справу – покращують результати, скорочують тривалість лікування. Як правило, потрібно кілька сеансів гірудотерапії, однак поліпшення помітні вже після першого сеансу.
