Антрит – це запалення слизової оболонки антрума – порожнини соскоподібного відростка скроневої кістки. Захворювання найчастіше спостерігається  у дітей віком до року та у недоношених немовлят. Проте, як ускладнення дана хвороба може виникнути і у дорослих.

Є дві форми антрита – гнійна та катаральна. Для гнійного антрата притаманні такі симптоми, як плаксивість, висока температура, сонливість, занепокоєння. Шкіра блідо-сіра або синюшна, лімфовузли в ділянці потилиці, шиї та вух збільшені у таких дітей. Можливий пронос, у дитини прискорений пульс, вона худне, погано їсть. При огляді лікар може також побачити сірого кольору каламутну барабану перетинку, яка випирає назовні.

Катаральна форма антриту майже не проявляється симптоматично. Після здачі аналізу крові – виявляється лейкоцитоз, який є характерним, якщо в органімі є вогнище запалення. Температура тіла може бути субфебрильно, або нормальною.

Інфекція є причиною антрита.

Соскоподібний відросток у маленьких дітей не розвинений, на його місці знаходиться лише піднесення, в якому є порожнина – антрум. Тому дуже легко потрапити інфекції через зубні канали.

Як ускладнення отиту дуже часто у дітей розвивається антрит. Це відбувається найчастіше через неправильне лікування отиту. Провісниками захворювання також можуть бути захворювання легенів та ГРВІ. Також велике значення мають порушення травлення, рахіт, штучне вигодовування, недоношеність.

Дуже складною є діагностика антрита, так як ознаки інтоксикації присутні, а видимі симптоми даної хвороби неспецифічні. Навіть аналізи крові нічого не можуть повідомити про це захворювання. Для діагностики антрита проводять антральну пункцію та рентгенографію скроневої кістки, а також роблять отоскопію.

При катаральній формі антрита проводять часто декілька оглядів, проведених з різницею в один-два дні для того, щоб можна було помітити будь-які зміни в отоскопічній картині.

Якщо підтверджено діагноз, то після того хворому проводять тест на чутливість збудника захворювання до антибіотиків.

Щоб почати лікування антрита потрібно спочатку звільнити від рідини антральну порожнину. Проводиться парацентез-пункція, при якій за допомогою спеціальної канюлі або голки відсмоктують з порожнини рідину. Потім антральну порожнину промивають та переходять до медикаментозного лікування захворювання.

Захворювання лікують антибіотиками. Колять їх у задньо-верхню стінку зовнішнього слухового проходу. Це дуже неприємна  процедура для дітей. Якщо розпочато лікування антрита вчасно, то цього вистачає зазвичай.

Складність даного захворювання полягає в тому, що часто антрит у немовлят особливо протікає без симптомів, а вони не можуть сказати, що їх турбує. Тому діагностувавши хворобу вже на пізніх стадіях її перебігу, є недостатнім використання лише антибіотиків.  При вираженій інтоксикації лікарі призначають переливання плазми та імуноглобулін.

Може так бути, що вище вказані заходи уже не допомагають, то у таких випадках проводиться антротомія – розтин антрума і видалення всіх патологічно змінених тканин. Під місцевою анестезією проводиться маніпуляція.

В післяопераційний період дитині зазвичай призначаються вітаміни, загальнозміцнююча терапія, фізіотерапія (УФО і УВЧ).

Профілактика антріта заключається у правильному харчуванні дитини, в загартовуванні, правильному догляді за нею, а також у правильному та своєчасному лікуванні інфекційних захворювань носа, вух, порожнини рота та легенів.