Дитина – це
найбільший скарб у житті родини. Кожна мати чи батько хоче, щоб її дитина була
здорова. Проте дуже багато батьків стикається з проблемою аденоїдів у своїх
дітей. На сьогоднішній день питання про те видаляти чи залишати аденоїди стоїть
на першому місці у тих батьків, які стикнулися із даною проблемою.
Сьогодні
ми пропонуємо розмовуіз оториноларингологом кандидатом медичних наук Мусурівським Валерієм Пилиповичем,
працівником унікального медичного закладу у Кам’янці-Подільському – Центру сімейної медицини. Він дасть відповіді на запитання, які найчастіше
виникають у батьків.
Аденоїди – це нормальна лімфоїдна тканина у носоглотці
всіх дітей. Однак багато батьків вважає: якщо у дитини є аденоїди, то це
патологія. Називають їх поліпами. Але це не одне й те ж саме. Поліпи –
патологічне утворення, яке росте у носі з приносових пазух. Аденоїди розміщені
у носоглотці і є однією з ланок захисної системи організму.
Під впливом негативних обставин, наприклад, частих
застуд, вони збільшуються або перебувають у стані хронічного запалення, дитині
важко дихати носом. Тоді виникають часті нежиті, запалення вуха, знижується
слух, змінюється прикус зубів. І найнебезпечніше ускладнення – синдром зупинки
дихання уві сні. Коли дитина хропе, в якийсь момент виникає апное (зупинка
дихальних рухів). Це погано для малюка, тому що хронічна гіпоксія негативно
впливає на його психічний розвиток. Вдень дитина стає неуважною, сонливою,
оскільки вночі не висипається.
Утруднене носове дихання призводить до зміни форми кісток
обличчя (аденоїдне обличчя).
Вдихання через рот холодного повітря провокує запальні захворювання
глотки, гортані, трахеї, бронхів. Крім того, аденоїди є причиною запалення
середнього вуха, нефриту, нічного нетримання сечі, нападів бронхіальної астми
та інше.
Аденоїди, або вірніше, аденоїдні вегетації (аденоїдні
розрощення) – широко розповсюджене захворювання серед дітей від 1 року до 14-15
років. Найчастіше це захворювання буває у дітей від 3 до 7 років. Хоча останнім
часом є тенденція до виявлення аденоїдів у дітей більш раннього віку. Але у
моїй практиці були випадки видалення аденоїдів також у пацієнтів дорослого віку
(20-30 років).
Наявність аденоїдів та їхні розміри не є показом до
операції. Є певні покази до видалення: приглухуватість, гостре запалення
середнього вуха, яке повторюється, хронічне гнійне запалення середнього вуха, синуїти,
порушення розвитку зубів та щелепи, часті ангіни, розлади мови – гугнявість,
астматичний бронхіт, бронхіальна астма й наявність нетримання сечі (енурез).
Видалити аденоїди потрібно також, якщо вони впливають на
розумову діяльність дитини: є причиною поганої пам’яті, зниженої концентрації
уваги та працездатності, сонливості, хропіння під час сну. Якщо аденоїди великі
або в них є хронічна інфекція, тоді страждає слух.
Консервативне лікування застосовують, коли немає
серйозних показів (наприклад, коли є тільки нежить). І основне тут –
загартування організму, раціональне харчування, здоровий сон. Використовують
препарати срібла, різноманітні сольові розчини для промивання порожнини носа –
їх дуже багато, і вони абсолютно безпечні. Є дуже багато хороших препаратів,
але застосовувати їх можна лише за призначенням фахівця.
У “Центрі сімейної медицини” також проводять лікування
цілого ряду захворювань носа та його додаткових пазух.
Наступного разу ми поговоримо про інші
проблеми, які є актуальними для кожного.
