Аденоїди – це коли в порожнині носа відбувається велике скупчення лімфоїдної тканини, яка має завдання – виконувати захисні функції організму, підтримуючи імунітет. Якщо аденоїди починають сильно розростатись, то вони представляють собою вогнище, де розвивається та живе велика кількість різних мікробів, грибків, вірусів.

У деяких випадках зустрічаються аденоїди із збільшеними піднебінними мигдалинами. Розвитку захворювання сприяють дитячі інфекційні захворювання (дифтерія, кір, скарлатина). Деякі спеціалісти вважають, що аденоїди – це спадкове захворювання, проте офіційно дану гіпотезу ніхто не підтверджував.

Аденоїди можуть самостійно виникати у дітей, або в поєднанні з ангіною вони значно частіше можуть спостерігатися.

У медицині поділяють аденоїди на три ступені:

•  Перший ступень розвитку аденоїдів. Дитина відчуває утруднене дихання лише тоді коли спить (у нічний час) та дискомфорт.
•  Другий ступень розвитку аденоїдів. Дитині доводиться вдень часто дихати носом через те, що дихання через ніс є утруднене сильно, а вночі дитина хропе регулярно.
• Третій ступень розвитку аденоїдів. Дитина видихає та вдихає повітря лише ротом, тому що тканини аденоїдів перекривають повністю доступ повітря через ніс.

Виділення секрету слизового, який заповняючи носові ходи починає стікати у носоглотку та порушення нормального носового дихання є одиними із головних симптомів захворювання. Діти у нічний час сплять погано, дихають ротом, починають хропіти. Прокидається з ранку дитина апатичною, млявою. У дітей уже шкільного віку відмічається зниження уважності та пам’яті, успішність також різко знижується. Голос у дитини стає менш звучним, також мова може змінюватися. Супутнім симптомом аденоїдів є головний біль.

Через те, що постійно виділяються виділення під носом через утворюється припухлість, яка може іноді переходити у екзему.

На пізніших стадіях розвитку захворювання у дитини витікає слюна з кутів рота, обличчя набуває малоосмисленного виразу, розгладжуються носо-губні складки. Медики вживають такий термін – «зовнішній аденоїдизм» або “аденоїдна особа”.

У дитини деформується грудна клітка, яку не можливо повернути до нормального стану, вона стає запалою або плоскою, також змінюється прикус. Через постійне дихання носом у дитини може бути деформація лицьового черепа.

При розвитку першої стадії для постановки діагнозу проводиться пальцеве та рентгенологічне дослідження носоглотки, використовують задню риноскопію.

Офіційна медицина використовує хірургічне лікування аденоїдів. Особливо до даного методу лікування відносять аденоїди 2 і 3 ступеня.

Народна медицина лікує рецептами аденоїди першого ступеня.