Хвороби дітей завжди засмучують набагато більше, ніж власне нездоров’я. Багато батьків, чиї діти не вилазять із простудних захворювань, у яких вічно тече з носа або періодично болять вуха, чують невтішне слово — аденоїди. Що ж це за аденоїди такі і як їх лікувати?
Аденоїдна мигдалина, яку ще називають третьою мигдалиною, є тільки у дітей. Вона розвивається до 3–6 місяців, а після 12 років починає поступово зменшуватися і практично зникає до 16–20 років. У дорослих аденоїдні тканини взагалі відсутні.
Аденоїди виконують захисну функцію, заступаючи мікробам шлях в організм дитини. Це своєрідний фільтр, який збільшується під час хвороби, а після одужання повертається в нормальний стан. Все це добре до тих пір, поки аденоїдна мигдалина під впливом частих інфекцій не розростається до таких розмірів, що закриває вхід в носову порожнину. З цього часу дитина починає дихати ротом, а збільшені аденоїди не тільки перестають бути бар’єром для інфекцій, але самі перетворюються на збудник респіраторних захворювань. Помічено, що у дитини із збільшеною аденоїдною тканиною часто виникають ангіни, бронхіти, трахеїти і отити, нежить у такої дитини практично постійний.
Так як через ніс дитина не може вільно дихати, вона весь час ходить і спить з напіввідкритим ротом. Організм погано забезпечується киснем, а це позначається на самопочутті і навіть на успішності дитини, так як вона стає розсіяною і неуважною, вона може страждати від головних болів.
Часто, розростаючись, аденоїдна тканина може закупорити слухову трубу, що призводить до порушення вентиляції середнього вуха і зниження слуху, можливі появи витіку гною з вуха.
Так як дитина постійно дихає через рот, у неї деформується і надалі неправильно розвивається лицьовій скелет, може початися навіть деградація особистості. Стає одвислою нижня щелепа, а верхня як би втиснута, а це в свою чергу позначається на формуванні зубів — верхні різці видаються вперед. Батькам варто знати, що навіть деформація грудної клітки і хребта можуть бути наслідками неправильного дихання.
Звичайно, всі ці негативні наслідки аденоїдів з’являються не відразу, і чим раніше батьки звернуться за допомогою до лікаря-отолорінголога, тим легше їх можна буде попередити.
Як ми вже сказали вище, причина розростання аденоїдів — інфекційні захворювання, але так само це можуть бути й алергічні реакції, і вазомоторні риніти, і викривлення носової перегородки. Досвідчений лікар без проблем визначить збільшення аденоїдів вже за зовнішнім виглядом дитини, але так само про це скажуть вимова і тембр голосу, гугнявляча мова. Але одного візуального огляду для визначення точного діагнозу мало. Сьогодні існують безболісні методи, які з високою точністю встановлюють розміри аденоїдів, а також дозволяють визначити, чи потребує аденоїдна мигдалина хірургічного лікування. Основні методи діагностики — це комп’ютерна томографія та ендоскопія. Процедура проводиться наступним чином: у порожнину носа вводиться ендоскоп, з’єднаний з відеокамерою. Трубочка ендоскопа просувається вглиб порожнини, і монітор відображає всі важкодоступні ділянки носоглотки.
Існує три ступені розвитку аденоїдів, з них лише третя вважається патологічною, що вимагає операції. Ранні стадії успішно виліковуються щадними методами гомеопатії, лазеротерапії, кріотерапії (лікування холодом), антибіотиками. І тільки якщо терапія пройшла безрезультатно, можна думати про операцію. Якщо лікар наполягає на операції, батькам краще проконсультуватися ще в декількох лікарів, щоб переконається в правильності обраного методу. Адже просто так видаляти аденоїди, втім, як і апендикс, або інші потрібні організму відростки, не можна. Операція стає необхідністю не тому що дитина часто хворіє, а тому, що аденоїди заважають їй дихати, викликають ускладнення (синусити, гайморити, отити). У випадках важких алергічних реакцій, бронхіальної астми, видаляти аденоїди взагалі протипоказано, так як це може лише погіршити стан дитини.
Є випадки, коли без операції не обійтися. Мова йде про третій ступень, коли мигдалина закриває всю носоглотку і дитина взагалі перестає дихати носом. Тут не варто сподіватися на гомеопатію.
Аденотомія — операція з видалення аденоїдів — триває 15–20 хвилин, при цьому сам процес «обрізання» займає 2–3 хвилини і, як стверджують лікарі, практично безболісний. Техніка операції досить проста: лікар через рот дитини заводить спеціальний кільцеподібний інструмент (аденотом Бекмана), захоплює їм збільшену тканину і відрізає її одним рухом.
Після операції дитині краще створити спокійні умови, щоб вона не перенапружувалася фізично і не перегрівалася, інакше може початися кровотеча. Їжу краще давати м’яку і холодну або теплу. Вже після операції багато дітей за звичкою дихають через рот. Це треба проконтролювати і нагадувати їй, щоб дихала носом. Для попередження кровотеч призначається вітамін К для кращого згортання крові.
Серед сучасних методів видалення аденоїдів — ендоскопічна хірургія. Суть операції полягає у спостереженні за всім процесом видалення через мікротелекамери, які показують лікарю на моніторі, що відбувається в носі. Такий метод дозволяє повністю видалити аденоїдну тканину, виключити кровотечі і ускладнення в момент операції.
Більшість лікарів сходиться на думці, що найбільш ефективний спосіб лікування аденоїдної мигдалини – операція. Але треба дивитися на цей метод з точки зору психології: для дитини це сильний стрес і вона проносить спогади про операцію через все життя. Але є менш травматичний спосіб позбавлення від аденоїдів, який відкрив у 60-х роках XX століття фізіолог Костянтин Павлович Бутейко. Спосіб Бутейко ґрунтується на численних дослідженнях гіпервентиляційного синдрому у пацієнтів. Виявляється, аденоїди з’являються як захисна реакція на усунення хронічної гіпервентиляції легенів. Причину гіпервентиляції встановити практично неможливо, але головне завдання лікарів у цьому випадку — нормалізувати загальну легеневу вентиляцію та обмін речовин, а коли дихання налагодиться, аденоїди самі зникнуть, а імунітет дитини неодмінно підвищиться.
Дана методика дозволяє вже за 1–2 процедури зняти набряк слизової і повернути малюкові нормальне дихання, а питання про необхідність операції відпадає саме собою.
1. Дитина не дихає носом, її рот відкритий і в період неспання, і уві сні, уві сні вона хропе і сопе.
2. Дитина погано чує, постійно перепитує.
3. Постійні нежиті, першіння в горлі.
4. Часті простудні захворювання: ангіна, ГРЗ, фарингіт, гайморит, отит та ін
5. Нечітка артикуляція і гугнявість мови.