У народній медицині іно­ді беззастережно, не дотримуючись першо­го і основного правила – не зашкодь! – використовують отруйні рослини.

Із них виготовляють ліки і гомеопати. Але гомеопатич­на доза настільки мала, що завдати шкоду організму не може. Займаючись самоліку­ванням, дехто вважає, що трави – це не хімія, тож вони не шкідливі; і що насиченіші ліки, то краще, і швидше оду­жає хворий. Це недопустима помилка, яка може призвес­ти до трагедії.

Згадаймо слова Парацельса, який давав нам мудру настанову-застереження: все, що ми бачимо навколо І отрута, і лише у суворо дозованій кількості це можуть бу­ти ліки. Тож завжди треба пам’ятати, що, лікуючись вдома, потрібно з особли­вою обережністю користу­ватись як хімічними, так і природними засобами. Бо навіть, здавалося б, на пер­ший погляд щось безпечне, доступне може принести не користь, а шкоду.

Діагноз будь-якого захво­рювання або нездужання повинен поставити лікар. Тільки лікар, добре обізна­ний у народній медицині, може призначити лікування народними засобами і про­водити його під своїм безпо­середнім контролем. А хво­рий повинен чітко виконува­ти настанови і поради ліка­ря.

Лікування травами, якщо проводиться правильно, по­винно обов’язково допомог­ти, бо навіть спілкування з рослинним світом саме по собі благотворно діє на лю­дину. Як будь-яку хворобу краще попередити, ніж ліку­вати, так і з рослинами по­трібно бути обережним, щоб не завдати шкоди.

Тому і починаємо знайо­мити вас, шанувальники природи і народної медици­ни, із рослинним цілющим світом, дотримуючись пра­вила «Не зашкодь».

Нині період зимового пе­репочинку в природі, але і в цей час рослинний світ цілю­щий, тож, знаючи і вміючи, можна користуватись сиро­виною кущів і дерев.

На голих безлистих дере­вах ми іноді бачимо зелені живі кущі – це ніщо інше, як рослина-паразит омела, яку часто використовують у лікуванні.

Ця рослина отруйна! Тож необхідно суворо дотриму­ватись рецептури. У народ­ній медицині омелу вико­ристовують для лікування гі­пертонії як серцево-суди­нний засіб, протисклеротичний, шлунково-кишковий при послабленні роботи кішківника та для лікування гельмінтозів, а також як слаб­кий кровоспинний засіб при маткових і легеневих крово­течах.

Раніше омелою намага­лись лікувати навіть онколо­гічні захворювання та епі­лепсію, але, застосовуючи великі дози, завдавали біль­ше шкоди.

Особливо протипоказана омела гіпотонікам.

Збирають омелу восени, коли вже опало листя з де­рев. Ягоди цієї рослини-паразита дуже отруйні.

1) при атеросклерозі: омелу подрібнити до стану борошна, 1 ч. ложку залити 200 мл. окропу. Залишити на ніч у термосі. Пити по 1 ст. ложці за 15-20 хв. до вживання їжі впродовж 3-4 місяців з перервою на 1 тиждень;

2) при істерії: 1 ч. ложку сировини настоювати у 200 мл холодної кип’яченої во­ди. Приймати по 50 мл. 3 ра­зи на день (1/4 склянки);

3) при гемороїдальній кровотечі: 1 ч. ложку з вер­хом сухої сировини замо­чити на 12 годин у 200 мл. холодної води. Потім хо­лодну настоянку підігріти, процідити і пити. Випити впродовж дня маленькими порціями;

4) при легеневій кровоте­чі: настій з 1 ч. ложки омели білої у 200 мл. холодної кип’яченої води приймати по 50 мл. (1/4 склянки)3 ра­зи на день;

5) можна змішати поро­шок з листя омели з медом у рівній кількості і прийма­ти по 1 г З рази на день при кровотечах у гінекологіч­них і онкологічних хворих;

6) Цей рецепт застосову­вали раніше для лікування онкохворих: настій з гілок з листям: 35-40 г (1 ст. ложка) на 1 л води. Приймали по 1 ст. ложці 3 рази на день до їжі при неоперабельних формах раку.