Організм людини на революційному шляху пристосувався до певних продуктів. Ніхто не їстиме сала без хліба, не проживе на самому медові, не задо­вольниться лише м’ясом або маслом. Для здоров’я не по­трібно великого різноманіт­тя продуктів харчування. Краще обходитись меншою кількістю, але щоб їжа була повноцінною.

Нові продукти потребують певного часу для звикання до них, Згадаймо картоплю і картопляні бунти, помідори, які ще до Другої світової ві­йни були рідкістю, чи кукуру­дзу, яка недавно (певна річ, у порівнянні і пшеницею чи гречкою) увійшла в нашу ку­лінарну культуру.

Якби ми почали харчуватись лише продуктами, привезеними, скажімо, з Африки, то не вилазили б із хвороб Прикладом можуть слу­жити банани, які природно охолоджують тіло жителів тропіків, рятуючи їх від пере­гріву, але викликають простуду у наших людей, що веде до захворювання грипом і усіма його наслідками, Адже чужорідні продукти мають незвичний для наших органів травлення хімічний склад, іншу кислотність чи лужність, веду я до того, що ліпше обходитися в тими продуктами, до яких звик організм.

Так само і з напоями. П’ємо сумнівної якості фанти, пенсі-коли, нектари з низьким про­центом натурального соку, газовані води невідповідно до гатунку, пересолоджені компоти чи заганяємо в себе велику кількість сахарози, а потім ремствуємо на діабет чи серцеві розлади.

А згадаймо поширений у недалекому минулому напій із сушні – узвар. Дуже шкода, що нині готують його мало. Узвар сахарози не містить, якщо приготовле­ний і відповідних сушених фруктів переважно з яблук та груш. Часто додають вишні, сливи, часом смороди ну чи бузину. Скажімо, ягоди бузини нормалізують тиск і позитивно впливають на роботу серця. Для лікування шлункових захворюваиь до узвару додають ки­зил, для профілактики застуди – малину.

Колись говорили, що білий налив чистить зуби. На селі в довоєнні часи не знали про зубні порошки і пасти. Підвищена кислотність ранніх сортів яблук сприяла розчиненню зубного каменя, видаленню з організму шлаків, що накопичилися за зиму.

Осінні сорти народної се­лекції, переважно Антонівка і Путівка, були тими яблуками, котрі сушили на зиму. Вони давали ароматну сушиню, смачну в узварі, Антонівку і Пепінку мочили, квасили з капустою. Часто подавали на стіл печену Антонівку. Яблука – це джерело не стільки вітаміну С як звикли чути, скільки біологічного за­ліза та пектинів. Останніх ба­гато у варених і печених яблуках. Під час зберігання яблук у свіжому вигляді втра­чається їхня якість Тому сушіння яблук вважається най­кращою їх підготовкою до вживання. При сушінні яблук із додержанням технології а них консервується цілий комплекс корисних речовин, необхідний організмові, осо­бливо взимку.

Необмежену кількість фруктози можемо мати з на­ших звичайних груш. Деякі з них, наприклад, Безсім’янка та Лимонка колись були основою солодкості узвару і фруктових киселів. Особли­вого присмаку надають узва­рові плоди лісової груші-дички. Сушеними грушами охоче ласують діти, бо вони солодкі та дуже смачні. Якщо надати їм товарного й деко­ративного вигляду, а це мо­жуть зробити кондитери, то грушо-цукерки матимуть по­пит не менший, ніж «Пташи­не молоко». А головне –   наба­гато зменшиться вживання бурякового цукру. Та й по­кращиться використання врожаю наших садів.

Пора б нам у благословенній Україні замість фанти, пенсі, ситра та синтетичних і цукрованих напоїв нарешті відродити промислове ви­робництво узвару, налагоди­ти торгівлю цим справжнім національним напоєм укра­їнців. Без шкідливого цукру, ліпше з медом.