Атопічний дерматит (атопічна екзема, синдром атопічної екземи) – хронічне запальне захворювання, яке супроводжується свербінням, в типових ситуаціях починається в ранньому дитячому віці, може тривати або рецидивувати в зрілому віці і приводити до фізичної і емоційної дезадаптації пацієнта і членів його родини.

Атопічний дерматит найчастіше розвивається у дітей зі спадковою схильністю і часто поєднується з іншими алергічними реакціямі (бронхіальна астма, алергічний риніт, харчова алергія, з рецидивуючими шкірними інфекціями).

За останні десятиліття поширеність захворювання зросла і становить в розвинених країнах 10-15% у дітей у віці до 5 років і 15-20% у школярів. Причини поширення захворювання не встановлені.

Вчені встановили, що у 81% дітей атопічний дерматит розвивається, якщо хворіють обоє батьків, у 59% – якщо хворий один з батьків, а в іншого є алергічна патологія дихальних шляхів, у 56% – хворий лише один з батьків.

Симптоми атопічного дерматиту

Клінічні прояви атопічного дерматиту залежать від віку дитини. У дітей першого року життя виділяють два типи перебігу захворювання.

1. Себорейний тип, що характеризується наявністю лусочок на волосистій частині голови, які з’являються вже в перші тижні життя, або хвороба протікає як дерматит в області шкірних складок. Згодом можлива трансформація в еритродермії.

2. Нумулярний тип з’являється у віці 2-6 меяців, характеризується появою плямистих елементів з корочками, локалізується на щоках, сідницях і/або кінцівках. Також часто трансформується в еритродермії.

У 50% хворих дітей дошкільного віку шкірні прояви нівелюються до 2 років життя. У решти двтей характерна локалізація процесу – шкірні складки.

У шкільному віці характерна локалізація – шкірні складки. Окрема форма хвороби в цьому віці – ювенільний долоньо-підошовний дерматоз. Для цієї форми атопічного дерматиту характерна сезонність: загострення симптомів в холодну пору року і ремісія в літні місяці.

Діагностика атопічного дерматиту у дітей

Діагностика грунтується переважно на клінічних даних. Об’єктивних діагностичних тестів, що дозволяють підтвердити діагноз, в даний час не існує. Обстеження включає ретельний збір анамнезу, оцінку поширеності і тяжкості шкірного процесу, оцінку ступеня психологічної та соціальної дезадаптації і впливу захворювання на сім’ю пацієнта.

Основні діагностичні критерії:

• свербіж,
• екзема (гостра, підгостра, хронічна), з типовими морфологічними проявами і локалізацією, характерною для певного віку (обличчя, шия, розгинальні поверхні у дітей першого року життя і старшого віку, згинальні поверхні, пах і пахвові області), з хронічним або рецидивуючим перебігом.

Лікування атопічного дерматиту у дітей

В даний час для лікування атопічного дерматиту рекомендовано епізодичне застосування МГК в комбінації з пом’якшуючими засобами для швидкого купірування симптомів захворювання. У будь-якому періоді захворювання, в тому числі і в період ремісії, застосовують пом’якшуючі і зволожуючі засоби.

Повне лікування хворого неможливо, але необхідно прагнути до:

• зменшення вираженості симптомів хвороби,
• забезпечення тривалого контролю над захворюванням шляхом запобігання або зниження тяжкості загострення,
• зміна природного перебігу захворювання.

При загостренні атопічного дерматиту, що супроводжується порушенням загального стану, поширення шкірного процесу, рецидивуючими шкірними інфекціями, показана госпіталізація.

Спровокувати загострення захворювання можуть такі чинники:

• мікробне забруднення і інфекції,
• стреси,
• порушення гідроліпідного шару епідермісу,
• несприятливі фактори навколишнього середовища, в тому числі і поллютанти, контактні, інгаляційні та харчові алергени,
• хімічні подразники (в тому числі мило),
• надмірне потовиділення,
• контактні подразники (в тому числі шерсть).

На перебіг захворювання сприятливий вплив надають елімінаційні дієти, але лише у невеликого відсотка дітей. Раціон харчування кожному підбирають індивідуально на підставі даних анамнезу і результатів алергологічного обстеження. «Вічних» дієт для дітей не існує.

Пацієнтам слід уникати:

використання спиртовмісних засобів гігієни,

використовувати засоби з антимікробними компонентами без рекомендації лікаря,

носити одяг з грубих тканин,

засмагати,

брати участь в спортивних змаганнях, так як це викликає інтенсивне потовиділення і супроводжується тісним контактом шкіри з одягом,

занадто часто приймати водні процедури,

під час миття інтенсивно терти шкіру і використовувати для миття пристосування більш жорсткі, ніж мочалка з махрової тканини.