Вакцинація від сказу після контакту з тваринами: коли потрібна ревакцинація

Сказ залишається однією з найнебезпечніших зоонозних інфекцій у світі, проте своєчасна вакцинація забезпечує майже 100% захист від розвитку захворювання. Постекспозиційна профілактика сказу після контакту з потенційно інфікованими тваринами є критично важливою медичною процедурою, яка може врятувати життя. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, сказ вбиває понад 59 000 людей щорічно, при цьому 95% смертей припадає на Азію та Африку, а 40% жертв — це діти до 15 років.

Питання про необхідність ревакцинації виникає у багатьох батьків, особливо коли дитина контактує з домашніми тваринами. Розуміння принципів імунопрофілактики сказу та факторів ризику дозволяє приймати обґрунтовані рішення щодо необхідності медичного втручання.

Як можна заразитися сказом від тварин?

Вірус сказу належить до родини Rhabdoviridae та уражує центральну нервову систему всіх теплокровних тварин. Основними резервуарами вірусу в природі є дикі м’ясоїдні тварини — лисиці, вовки, єноти, кажани та бродячі собаки. В Україні найчастіше джерелом інфекції стають лисиці (до 70% випадків), собаки (20%) та коти (8-10%).

Передача вірусу відбувається через слину інфікованої тварини, яка потрапляє в рану при укусі або на пошкоджену шкіру та слизові оболонки при облизуванні. Вірус не проникає через неушкоджену шкіру, тому поверхневі подряпини без порушення цілісності епідермісу зазвичай не становлять ризику інфікування. Інкубаційний період може тривати від 10 днів до кількох місяців, залежно від локалізації укусу та вірулентності штаму.

Європейський центр профілактики та контролю захворювань повідомляє, що домашні коти та собаки рідко є джерелом сказу в країнах з ефективними програмами вакцинації тварин. Однак ризик зростає, якщо тварина має доступ до вулиці та може контактувати з дикими тваринами або якщо вакцинальний статус тварини невідомий.

Як працює щеплення від сказу?

Імунітет після вакцинації формується завдяки продукції специфічних антитіл, які нейтралізують вірус сказу до його проникнення в нервові клітини. Сучасні вакцини містять інактивований вірус, вирощений на клітинних культурах, що забезпечує високу імуногенність та безпечність. Первинна вакцинація включає 4-5 ін’єкцій за схемою 0-3-7-14-28 днів, що забезпечує формування стійкого імунітету.

Рівень захисних антитіл після повного курсу вакцинації зберігається на високому рівні протягом 2-5 років, після чого поступово знижується. Однак імунологічна пам’ять зберігається значно довше — до 10-15 років. При повторному контакті з антигеном відбувається швидка анамнестична відповідь з продукцією антитіл протягом 3-5 днів. Дослідження Інституту Пастера показали, що у 95% вакцинованих осіб захисний рівень антитіл (понад 0,5 МО/мл) зберігається протягом 2-3 років після завершення курсу, а у 70% — протягом 5 років. Імунологічна пам’ять залишається ефективною протягом 10-20 років навіть при зниженні титру антитіл нижче захисного рівня.

Чи небезпечно, якщо подряпала домашня кішка?

Ризик інфікування сказом залежить від кількох ключових факторів: епідеміологічної ситуації в регіоні, вакцинального статусу тварини, характеру контакту та поведінки тварини. Домашні коти та собаки, які регулярно вакцинуються та не мають доступу до вулиці, практично не становлять ризику передачі сказу. Однак ситуація ускладнюється, якщо тварина має змішаний спосіб утримання або контактує з дикими тваринами.

Характер ураження також визначає ступінь ризику:

• поверхневі подряпини без порушення цілісності шкіри — мінімальний ризик;
• глибокі подряпини з кровотечею — помірний ризик;
• укуси з пошкодженням м’язів та сухожиль — високий ризик;
• контакт слини з слизовими оболонками або очима — помірний ризик;
• ураження голови, шиї та рук — підвищений ризик через близькість до ЦНС.

Поведінка тварини на момент контакту має діагностичне значення. Агресивність, неадекватна реакція, слинотеча, порушення координації або інші неврологічні симптоми можуть вказувати на захворювання сказом. Здорова домашня тварина рідко нападає без провокації, тому необхідно з’ясувати обставини інциденту.

Чи потрібно повторно вакцинуватися від сказу?

Потреба в ревакцинації визначається комбінацією факторів: часом, що минув з моменту останньої вакцинації, ступенем ризику контакту та індивідуальними особливостями імунної відповіді. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, особи, які отримали повний курс вакцинації протягом останніх 5 років, потребують лише скороченого курсу з 2 ін’єкцій на 0 та 3 день.

Якщо з моменту останньої вакцинації минуло 5-10 років, рішення приймається індивідуально з урахуванням ризику експозиції. При високоризикових контактах (глибокі укуси, контакт з дикими або безпритульними тваринами) рекомендується скорочений курс навіть через 10-15 років після попередньої вакцинації. При низькоризикових контактах можна обмежитися спостереженням за твариною протягом 10 днів.

Особи, які ніколи не вакцинувалися або отримали неповний курс, потребують повної постекспозиційної профілактики незалежно від характеру контакту. Діти мають такі ж показання до вакцинації, як і дорослі, але дозування може корегуватися залежно від віку та маси тіла.

Що робити з твариною після укусу або подряпини?

10-денне спостереження за твариною є важливим компонентом оцінки ризику та може допомогти уникнути непотрібної вакцинації. Якщо домашня тварина залишається здоровою протягом 10 днів після контакту, ризик передачі сказу практично виключається. Це пов’язано з тим, що тварини виділяють вірус зі слиною лише в останні дні інкубаційного періоду, коли вже з’являються клінічні симптоми.

Спостереження ефективне лише для домашніх тварин з відомим анамнезом та можливістю контролю їх стану. Для диких, безпритульних або зниклих тварин спостереження неможливе, тому в таких випадках рекомендується профілактична вакцинація. Ветеринарний огляд тварини може допомогти оцінити її стан та ризик інфікування.

Лабораторна діагностика сказу у живих тварин технічно складна та не завжди доступна. Остаточний діагноз встановлюється лише посмертно шляхом гістологічного дослідження мозку. Тому рішення про вакцинацію зазвичай приймається на основі клінічної оцінки ризику без очікування лабораторного підтвердження.

Коли точно потрібна вакцинація від сказу?

У випадку подряпини дитини домашньою кішкою рішення про ревакцинацію залежить від конкретних обставин. Якщо дитина була повністю вакцинована протягом останніх 2-3 років, кішка домашня з актуальними щепленнями та поранення поверхневе, ризик мінімальний. Рекомендується спостереження за твариною та звернення до лікаря при появі підозрілих симптомів.

При наявності факторів ризику (давня вакцинація дитини, невідомий статус тварини, глибокі поранення) доцільно звернутися до інфекціоніста для індивідуальної оцінки ситуації. Сучасні вакцини безпечні та добре переносяться, тому при сумнівах краще схилитися до профілактичної вакцинації.

Консультація у нашій клініці дозволить отримати професійну оцінку ризику та рекомендації щодо необхідності вакцинації. Наші спеціалісти мають досвід роботи з постекспозиційною профілактикою сказу та допоможуть прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням всіх факторів ризику. Записатися на консультацію можна через наш сайт або ж за посиланням— своєчасне звернення до спеціалістів забезпечує максимальну безпеку та спокій для всієї родини