Розпізнати алергію у дитини не завжди просто, адже малюки не завжди можуть чітко пояснити, що їх турбує, а симптоми часто нагадують звичайну інфекцію або застуду. Багато батьків роками лікують дитину від “нескінченних застуд”, не здогадуючись, що насправді це алергічна реакція на щось із оточення.
Алергія може проявлятися по-різному – висипкою на шкірі, нежитем, сльозотечею, болем у животику, кашлем або навіть задухою. Найчастіше батьки помічають проблеми зі шкірою – червоні плями, висипка, свербіж, сухість і лущення, іноді навіть мокнучі ділянки або кірочки. Може з’явитися набряк губ, повік або обличчя. Ще один поширений прояв – респіраторні симптоми: дитина постійно чхає, тече з носа прозора рідина, закладений ніс, очі червоні і сльозяться, може бути кашель або важке дихання зі свистом. При харчовій алергії часто болить животик, з’являється нудота, блювання, пронос або, навпаки, запор, колікі, дитина може відмовлятися від їжі.
У деяких дітей алергія проявляється не одним симптомом, а кількома одразу – наприклад, одночасно висипка і нежить, або біль у животі і почервоніння шкіри. Іноді алергія може бути дуже сильною і небезпечною – якщо у дитини раптово з’явився сильний набряк обличчя або горла, важко дихати, вона задихається, блідне або синіє, покривається холодним потом – це може бути анафілактичний шок, і потрібно негайно викликати швидку допомогу. На щастя, такі тяжкі реакції трапляються рідко, але про них важливо знати.
Перший і найважливіший крок – це уважно спостерігати та вести щоденник. Записуйте все, що дитина їла протягом дня, коли з’явилися симптоми, чи гралася вона з котом, чи була на вулиці, чи носила новий одяг, чи користувалися новим порошком для прання. Часто через кілька днів такого спостереження можна побачити закономірність – наприклад, що червоні плями з’являються після апельсинів, або нежить починається кожного разу після відвідування бабусі з котом.
Через тиждень-два часто стає зрозуміло, що викликає реакцію. Важливий момент: алергія на їжу зазвичай проявляється протягом кількох годин після їди (рідше одразу), а от алергія на пил, тварин або пилок може з’явитися відразу при контакті. Якщо помітили закономірність, спробуйте повністю прибрати підозрілу річ на 2-3 тижні – якщо симптоми зникли, а після повернення продукту чи контакту з’явилися знову, це практично підтверджує алергію. З цією інформацією йдіть до алерголога – він призначить точні тести і допоможе розробити план дій.
Найпоширенішою є харчова алергія — реакція на певні продукти, такі як молоко, яйця, риба, горіхи, цитрусові або шоколад. Вона може проявлятися висипами, свербінням, болем у животі чи навіть набряками. У малюків така алергія часто з часом минає, якщо правильно дотримуватись рекомендацій лікаря та дієти.
Ще один частий тип — побутова або інгаляційна алергія. Її викликають пил, пилові кліщі, шерсть тварин, пліснява чи пилок рослин. Такі алергії можуть проявлятися кашлем, нежитем, закладеністю носа, почервонінням очей або свербінням. Також у дітей нерідко спостерігається алергія на укуси комах та контактна алергія, коли реакція виникає після контакту шкіри з певними речовинами — косметикою, пральними засобами або тканинами. Усі ці форми потребують консультації алерголога, щоб точно визначити причину та запобігти подальшим проявам.
Лікування алергії у дітей завжди починається з точного визначення причини. Без цього будь-які ліки дають лише тимчасове полегшення. Тому перший крок — консультація з алергологом, який оцінює симптоми, призначає аналізи або алергопроби (наприклад, прик-тести чи тест ALEX), щоб визначити, на що саме реагує організм дитини. Важливо також зібрати детальний анамнез — коли з’являються симптоми, які продукти або фактори можуть їх провокувати.
Після встановлення причини лікар підбирає індивідуальне лікування. Зазвичай воно включає усунення контакту з алергеном, застосування антигістамінних препаратів, а в деяких випадках — алерген-специфічну імунотерапію (АСІТ), яка допомагає поступово зменшити чутливість організму. Важливу роль відіграє й підтримка здоров’я травної системи, імунітету та правильний догляд за шкірою. Самолікування в таких випадках небезпечне — тільки дитячий алерголог може оцінити стан пацієнта й підібрати безпечну терапію.
