В поведінці кожного з нас можна помітити дивні речі, які багато хто сприймає за капризи або погані звички. Насправді всім нашим дивацтвам існує цілком логічне наукове пояснення.
Це не просто шкідлива звичка, а психічний розлад з конкретною назвою – оніхофагія. Спостереження показали, що цій особливості схильні близько 45% людей у віці від 10 до 18 років (в основному дівчата).
Оніхофагія може бути в легкій і у важкій формі. У серйозних випадках страждає не тільки ніготь, але і кутикула, і навіть зуби. А скільки мікробів така людина кожен день відправляє в свій організм!
Найгірше те, що ця звичка може стати причиною низької працездатності, заниженої самооцінки і вплинути на соціальну взаємодію. Загалом, життя може бути зруйноване через обкушування нігтів.
Якщо ви не можете справити потребу в громадському місці, то можете заспокоїтися – у вас ціла компанія «однодумців». Такий стан називається парурез – неможливість полегшитися в присутності інших людей, навіть уявних. Більшою мірою такому психічному розладу схильні чоловіки, але і з жінками іноді трапляється. За статистикою близько 7% людей в різні періоди свого життя переживають парурез.
При важкому стані такі люди здатні ходити в туалет тільки в своєму будинку, якщо вони впевнені, що нікого поруч немає. Доходить до того, що деяким страждальцям доводиться ставити катетер. У Великобританії діагноз «парурез» є причиною звільнення від допінг-контролю, а в США – поважна причина, щоб відмовитися виконувати обов’язки присяжного в суді.
Чи завжди ви можете стримати свої емоції у відповідальні моменти? Чи бувало з вами: начальник вичитує вас за промахи, а вам нестерпно хочеться розреготатися? Ви намагаєтеся стримати себе і навіть розумієте, чим загрожує ваша легковажність, але в якийсь момент здавлений сміх виривається з вас істеричним реготом.
Якщо таке з вами трапляється час від часу, то, цілком імовірно, ви страждаєте синдромом під назвою «насильницьке емоційне вираження». При такому діагнозі людина відповідає на стресову ситуацію абсолютно протилежною реакцією, ніж логічно було б очікувати.
Проявом даного синдрому є і недоречний сміх над чиїмись неприємностями або помилками. Таке психічне відхилення також називається «катагеластіцизм». Якщо говорити прямо, то це медичний термін для назви явних мерзотників.
Якщо вам здається, що будь-хто з ваших близьких недостатньо щирий з вами, занадто відсторонений або байдужий, то цілком можливо, ця людина страждає «алекситимією». Це нездатність усвідомити або висловити словами свій емоційний стан. Алекситимією в тій чи іншій мірі страждає кожен з нас. Але у важких випадках цей стан може серйозно зіпсувати життя. Вчені стверджують, що алекситимія заважає жити 8-10% людей, причому більшою мірою чоловікам. У таких чоловіків спостерігаються не тільки проблеми в особистому житті, але і недостатньо розвинена уява. Їм навіть сни сняться цілком логічні і нецікаві: водіння автомобіля або сніданок яєчнею, наприклад.
Якщо ви не переносите звук пінопласту по склу або крейди по дошці, то це нормально. Але якщо роздратування викликають нічим не примітні звуки, то це мізофонія. Це можуть бути, наприклад, звуки, які видають інші люди при жуванні їжі, кашлі, чханні або навіть в процесі дихання.
Якщо більшість людей дратуються лише багаторазово повторюваними звуками, то приступ мізофоніі може викликати один-єдиний неприємний звук. Такі люди у важких випадках перестають контролювати себе і, траплялося, навіть били посуд і розбивали кулаком стіну, коли хтось поруч випадково чавкнув.
Особливе загострення таке відхилення отримує, коли неприємні звуки виходять від людини, з якою мізофонік пов’язаний емоційно – чоловік, дитина, батьки.
Такі люди відчувають безліч проблем в спілкуванні, їм складно влаштувати особисте життя, так як важко переносять будь-чию присутність.
Якщо у вашому колективі є людина, яка сприймає в штики будь-яку інформацію «згори», одержима ідеєю підірвати авторитет начальства, сперечається по самому незначному приводу, то, швидше за все, вона не винна. Просто вона страждає синдромом під назвою «опозиційний розлад непокори». Найчастіше такий стан зустрічається у дітей, хоча і дорослі можуть проявити непокору. Це не просто погана поведінка, а постійний стан незгоди і протесту на протязі, принаймні, півроку. Даний синдром вимагає уваги фахівців, інакше з часом буде лише посилюватися.
