Панічний розлад – це психічний стан, що має серйозний вплив на якість життя особи. Несподівані напади паніки можуть змусити людину відчувати себе вразливою у повсякденних ситуаціях, обмежуючи її соціальну активність та професійну ефективність. Симптоми панічного розладу схожі до ознак інших медичних умов, таких як серцеві захворювання або астма, що може ускладнити діагностику.
Стосовно емоційних аспектів, панічний розлад часто супроводжується страхом перед наступним нападом, що призводить до стану постійної тривожності та навіть до розвитку агорафобії – страху відкритих просторів або громадських місць.
Фізіологічно панічний розлад пов’язаний зі збільшеним викидом адреналіну у відповідь на стрес, що викликає симптоми, подібні до тих, що виникають при реальній небезпеці. Але у випадку панічного розладу, ця реакція виявляється без очевидної загрози, що робить напади особливо трудними для переживання.
-включно з особистісними особливостями,
-стресовими подіями в житті,
-сімейною історією психічних розладів.
Діагностика панічного розладу передбачає комплексний підхід. Окрім розпиту про симптоми, лікар може призначити інші тести, щоб виключити фізичні причини тривоги. Також, може бути використана шкала оцінки панічного розладу, щоб кількісно визначити рівень тривоги.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є золотим стандартом у лікуванні панічного розладу. КПТ допомагає особі ідентифікувати та змінити думки та поведінку, що підтримують панічні атаки. Крім того, лікарі можуть призначати медикаментозне лікування, яке зазвичай включає антидепресанти та анксіолітики, для контролю симптомів.
Що стосується профілактики, то важливо займатися регулярною фізичною активністю, практикувати техніки розслаблення, такі як дихальні вправи чи медитація, та збалансовано харчуватися. Також корисною може бути соціальна підтримка та психоедукація, що допомагає особі краще розуміти та управляти своїм станом.
Важливо зазначити, що при належному лікуванні люди з панічними розладами можуть повернутися до повноцінного життя. При цьому не варто недооцінювати значення своєчасної діагностики та комплексного підходу до лікування.
У Центрі Сімейної Медицини кожному, хто страждає на панічні розлади, може надати кваліфіковану допомогу досвідчений невропатолог-Мартинюк Аліна Вікторівна. Спеціаліст використовує індивідуальний підхід, аби забезпечити не лише медикаментозне лікування, але й психологічну підтримку і, при необхідності, направлення до психотерапевта.
Хламідіоз є однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом, та викликається бактерією Chlamydia trachomatis. Ця інфекція може впливати на різні частини тіла, включаючи сечовипускальний канал, пряму кишку, піхву, шийку матки та навіть очі.
Передача хламідіозу зазвичай відбувається під час статевих контактів, у тому числі через вагінальний та анальний секс. Оральний контакт менш імовірно призводить до зараження. Існує також ризик передачі хламідіозу від матері до дитини під час пологів, що може спричинити розвиток кон’юнктивіту або пневмонії у новонародженого.
Домашнє зараження хламідіозом є малоймовірним, адже для інфікування потрібна значна кількість патогену, а хламідії швидко гинуть поза людським організмом. Однак, ризик зараження існує при одноразовому незахищеному контакті з інфікованою особою.
Період розвитку інфекції після зараження хламідіозом становить від одного до трьох тижнів.
Багато хто інфікованих хламідіозом не відчувають явних симптомів, що ускладнює своєчасну діагностику. Однак, деякі можуть відчувати:
У чоловіків:
У жінок:
Ускладнення хламідіозу включають запалення придатків яєчка у чоловіків та запальні захворювання органів малого тазу у жінок, що можуть призвести до безпліддя. Синдром Рейтера – це ще одне ускладнення, яке викликає запалення сечовипускного каналу, очей та суглобів.
Хламідіоз може бути виявлений за допомогою загального мазка, але більш точні методи, такі як ПЛР-тести, забезпечують вищу точність діагностики.
Стандартне лікування хламідіозу включає прийом антибіотиків, таких як азітроміцин або доксициклін. При хронічному хламідіозі може знадобитися довготривале комбіноване антибіотикотерапія.
Важливо пам’ятати, що своєчасне лікування зменшує ризик ускладнень та подальшого поширення інфекції.
У Центрі Сімейної Медицини ви можете пройти всі необхідні аналізи, у тому числі здати всі необхідні мазки для діагностики захворювання, а також проконсультуватись з лікарем- гінекологом Корчистою Р.В., якщо ваш стан цього вимагає. Наші фахівці завжди готові надати кваліфіковану допомогу та підтримку на кожному етапі діагностики та лікування.
м. Кам’янець-Подільський,вул. Драгоманова 14А.
Печінка бере активну участь в обміні жирів. Жири, що надходять з їжею, розщеплюються в кишечнику під впливом ферментів і всмоктуються в кровоносні судини. Цим шляхом вони потрапляють в печінку, де трансформуються в тригліцериди, холестерин, фосфоліпіди та інші необхідні організму речовини. При високому накопиченні в печінці тригліцеридів виникає жирова інфільтрація. Норма змісту тригліцеридів в печінці не більше 5% її маси, але при жировій дистрофії цей показник може досягати більше 50%.
У нормі в клітинах печінки постійно відбувається процес розщеплення та утилізації жирових з’єднань: так виділяється енергія або відбуваються відкладення в підшкірному жировому шарі. Порушення цього процесу веде до поступового заміщення гепатоцитів жировою тканиною: жири накопичуються безпосередньо в клітинах печінки, виникає первинне ожиріння гепатоцитів, що в наслідку призводить до розвитку цирозу печінки.
Залежно від характеру відкладення жирова дистрофія печінки буває крупнокрапельна і дрібно краплинна.
– Зловживання алкоголем – найчастіша причина жирового гепатозу. Етиловий спирт і продукти його метаболізму впливають на всі етапи обміну жирів в печінці. Кількість випитого спиртного впливає на тяжкість жирової дистрофії.
– Цукровий діабет.
– Порушення режиму харчування, надмірне вживання жирної, смаженої і гострої їжі.
– Ожиріння.
– Білкова недостатність.
– Токсичні отруєння солями ртуті, миш’яку, лікарськими засобами, ДДТ, жовтим фосфором і т.д.).
– Несприятлива екологічна обстановка.
– Використання стероїдів для нарощування м’язової маси.
На початковій стадії захворювання пацієнти зазвичай скарг не пред’являють. Хвороба протікає стерто, повільно прогресує. Поступово з’являються постійні тупі болі в правому підребер’ї, нудота, блювання, порушення стулу.
Рідше спостерігається жирова дистрофія печінки з вираженою клінічною картиною: сильні болі в животі, жовтяниця, свербіж шкіри, схуднення.
– Загальний біохімічний аналіз крові.
– УЗД печінки.
– Дослідження жовчі.
Найважливішим етапом лікування є дієта, нормалізація режиму харчування. З раціону виключають жири, залишаючи необхідну добову дозу в дієтичному м’ясі або рослинній олії, всі страви готуються тільки на пару.
Після обстеження та діагностики лікар призначає гепапротектори і вітаміни групи В, а також Е і А.
При больовому синдромі призначаються спазмолітичні препарати.
Лікування жирової дистрофії печінки займає не менше 6 місяців, потім необхідно систематичне підтримання печінки не менше 2 разів на рік.
Жирова дистрофія печінки – процес оборотний. При своєчасному виявленні провокуючих чинників і припинення їх дії, патологічне відкладення жиру зникне з печінки через кілька тижнів після усунення причин.
Відвідайте Центр Сімейної Медицини в м. Кам’янці – Подільському для отримання якісних медичних послуг від наших спеціалізованих сімейних лікарів – Рябої Т.М. та Гайченя С.В.
Відвідайте Центр Сімейної Медицини в м. Кам’янці – Подільському для отримання якісних медичних послуг від спеціалізованих лікарів.
