Остеохондроз посідає одне з провідних місць серед захворювань опорно-рухового апарату. На відміну від поширеної думки про відкладення солей, це захворювання є дегенеративно-дистрофічним станом, що призводить до поступового руйнування хребцевих дисків і змін у структурі хребта.
Сутність Захворювання
Загальноприйняте уявлення про остеохондроз як процес відкладення солей є помилковим. Насправді, це захворювання означає поступове руйнування хребцевих дисків, що веде до змін у всьому хребті. Відкладення солей, хоча й може супроводжувати остеохондроз, є лише одним з його аспектів.
Початкові Етапи та Причини
Початок остеохондрозу часто пов’язаний з втратою еластичності хрящової тканини між хребцевими дисками. Це може бути спровоковано недостатнім живленням цих дисків. Зокрема, сидячий спосіб життя може призвести до перевантаження і недоотримання необхідних поживних речовин, що спричиняє початок дегенерації дисків.
Навантаження на Хребет
Необхідно усвідомлювати важливість уникнення надмірних навантажень на хребет, які можуть виникати як внаслідок фізичних вправ, так і через тривале сидіння. Наприклад, піднімання важкого вантажу може суттєво збільшити навантаження на поперекові міжхребцеві диски.
Симптоми захворювання
Симптоматика остеохондрозу залежить від локалізації проблеми. Наприклад, остеохондроз шийного відділу може викликати біль у шиї, обмеження рухів, шум у вухах, запаморочення, а також біль у плечах і руках. При грудному остеохондрозі часто виникають проблеми зі шлунково-кишковим трактом.
Важливість Своєчасного Лікування
Остеохондроз вимагає своєчасного та комплексного підходу до лікування. Самолікування, зокрема, народними методами, може лише тимчасово зняти симптоми, не вирішуючи основної проблеми. Тому важливо звертатися до фахівців для отримання адекватного лікування і уникнення можливих ускладнень.
Заключення
Остеохондроз – це не просто хвороба хребта, а захворювання, що вимагає змін у нашому способі життя та підході до власного здоров’я. Розуміння основних причин та наслідків цього стану є ключем до ефективного лікування та профілактики.
В нашому закладі ви знайдете професійну підтримку та зможете пройти повне медичне обстеження у лікаря-невропатолога Мартинюк А.В.
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров’ям, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини. Тут вам забезпечать кваліфіковану допомогу та підберуть індивідуальне лікування, спрямоване на покращення вашого стану здоров’я. Ваше благополуччя є нашим пріоритетом.
Муковісцидоз – системне спадкове захворювання, при якому уражаються всі органи, які виділяють слиз: екзокринні залози, що обумовлюють порушення органів дихання у поєднанні з захворюваннями органів травлення, статеві залози.
Назва захворювання походить від слів mucus – слиз і viscus – пташиний клей (в’язка речовина, яку отримують з гостролиста).
Причиною патологічних змін при даному захворюванні є мутація гена трансмембранного регулятора муковісцидозу. Цей білок регулює транспортування електролітів (в основному, хлору) через мембрану клітин, що вистилають вивідні протоки екзокринних залоз. Мутація є причиною порушення структури і функції синтезованого білка, що веде до надмірного загустіння і в’язкості секрету, що виділяється залозами.
У медицині виділяють чотири клінічні форми муковісцидозу, які зустрічаються з наступною частотою: меконіальний ілеус – 5-10%, кишкова форма – 5%, броіхолегочна форма – 15-20%, змішана легенево-кишкова форма – 65-75%.
Меконіальний ілеус – поява в перші дні життя ознак високої кишкової непрохідності. При розриві або перфорації кишкової стінки виникає меконієвий перитоніт.
Кишкова форма – проявляється після переведення дитини на штучне вигодовування порушеннями ферментативної активності підшлункової залози. Розвиваються стеаторея, дистрофія, гіпоавітаміноз. У шлунку відбуваються гнильні процеси, які призводять до здуття живота і появи рясного стулу з неприємним запахом. Також спостерігаються болі в животі, в калі виявляється нейтральний жир. 9-22% випадків супроводжуються розвитком біліарного цирозу печінки. Часто захворювання супроводжується випаданням прямої кишки.
Броіхолегочная форма виражається ознаками ураження дихального аппарату, які зазвичай виникають на 1-2 році життя. Часті бронхіти та пневмонії, як правило, двосторонні, полісігментарні з розвитком ателектазів і пневмослероза із затяжним перебігом. Нав’язливий, болючий, нападоподібний кашель. При загостренні процесу підвищується температура до 38 ° С, посилюється кашель і задишка.
У легенях постійно прослуховуються дрібно-та середньопузирчаті хрипи. Часто виявляється синдром бронхіальної обстуркціі.
Найбільш часта змішана легенево-кишкова форма – поєднання симптомів ураження респіраторного та шлунково-кишкового тракту. При абортивних і стертих формах розпізнавання хвороби можливо тільки на підставі лабораторних тестів, частіше ж захворювання помилково розцінюється як рецидивний бронхіт або хронічна пневмонія.
Постановка діагнозу захворювання можлива при наявності чотирьох основних критеріїв: хронічний бронхолегеневий процес, кишковий синдром, випадки муковісцидозу в сім’ї, позитивні результати потового тесту. Потова проба заснована на визначенні концентрації хлоридів поту. У хворої на муковісцидоз дитини цей показник зазвичай вище норми. При цьому негативний результат не може виключити захворювання на 100%.
Дослідження зовнішнього дихання вказують на обструктивні порушення дихання, що локалізуються в області бронхіол і дрібних бронхів. У важких хворих спостерігаються змішані порушення вентиляції і створюються умови для розвитку артеріальної гіпоксемії, легеневої гіпертензії та легеневого серця.
Рентгенологічні зміни у дорослих неспецифічні. Характерно верхньодолеві поразки, особливо справа, перифокальна емфізема, локалізовані ателектази. Бронхографічно виділяються бронхоектази з ураженням дрібних субсегментарних бронхів. Порушена функція верхнього дихання по рестриктивному і обструктивному типу. Спостерігаються перфузійно-вентиляційні порушення при нормальній дифузійній здатності, розвиваються гіпоксемія і гіперкапнія.
Жінки, хворі на муковісцидоз, можуть мати дітей. Але під час пологів може розвинутися легенева недостатність. Чоловіки з даним захворюванням бездітні. При поєднанні гомозиготної хворий зі здоровим чоловіком всі діти будуть носіями гена муковісцидозу. При поєднанні гомозиготної хворої з практично здоровим гетерозиготним носієм гена 50% дітей виявляються здоровими носіями гена, а 50% – хворими.
Профілактика муковісцидозу вкрай утруднена через відсутність достовірних критеріїв діагнозу гетерозиготного носійства патологічного гена.
Лікувальні заходи зводяться, в основному, до симптоматичних і призводять до поліпшення прогнозу захворювання при ранній діагностиці і лікуванні.
Важлива дієтотерапія, яка передбачає обмеження жирів з одночасним призначенням жиророзчинних вітамінів A, D, E, збільшення вживання білка до 2-5 г на 1 кг маси тіла. При ферментотатівній недостатності підшлункової залози необхідна замісна терапія панкреатином, фесталом і т.п.
Велике значення мають лікувальні методи, спрямовані на попередження та ліквідацію патологічного процесу в бронхолегеневій системі. Досягається це поліпшенням дренажної функції бронхів за допомогою аерозольних інгаляцій 2% розчином соди і 3% кухонної солі в поєднанні з муколітичними засобами, які сприяють розрідженню в’язкого секрету.
При підозрі на муковісцидоз необхідно звернутися до терапевта.
Центр Сімейної Медицини рекомендує звернутись до сімейного лікаря для профілактичних оглядів та консультацій. У нашому закладі працює досвідчений терапевт- Гайченя С.В., яка завжди готова надати кваліфіковану допомогу та поради.
Серце — це не лише орган, який качає кров по нашому тілу. Це дуже важлива частина нашої системи, чутлива до зовнішніх впливів і внутрішніх станів нашого організму. Поняття “струс серця” може здатися незвичним, адже ми звикли асоціювати струс з головним мозком, але цей термін використовується для опису стану, який може виникнути в результаті сильного емоційного чи фізичного стресу.
Струс серця не є медичним діагнозом у класичному розумінні. Це скоріше описовий термін, що використовується для характеристики реакції серцево-судинної системи на надмірний стрес. В таких випадках може виникнути раптовий інтенсивний біль в грудях, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцебиття, а в деяких випадках навіть короткочасний зупин серця.
Причинами струсу серця можуть бути різноманітні фактори: від важкого фізичного навантаження до глибоких емоційних переживань. Адреналін, випущений у кров під час стресу, змушує серце працювати на межі, що може викликати згадані симптоми.
Основні симптоми струсу серця схожі на прояви інших кардіологічних захворювань: біль у грудях, відчуття нестачі повітря, запаморочення, іноді – втрата свідомості. Через це дуже важливо не ігнорувати ці симптоми та звернутися за медичною допомогою.
Діагностика такого стану включає електрокардіограму (ЕКГ), аналіз крові на кардіомаркери та інші дослідження, які може призначити лікар. Лікування зазвичай полягає в усуненні основної причини стресу та приймання препаратів, що стабілізують роботу серця.
Профілактика струсу серця включає управління стресом, регулярні фізичні вправи, здорове харчування та відмову від шкідливих звичок. Медитація, йога, дихальні вправи можуть бути також корисними.
Розуміння та своєчасне реагування на сигнали свого тіла можуть запобігти серйозним ускладненням, пов’язаним зі струсом серця. Усвідомлене ставлення до власного здоров’я та регулярні медичні огляди — ключ до здоров’я серця.
В Центрі Сімейної Медицини наш лікар-кардіолог допоможе зробити електрокардіограму (ЕКГ) — процедуру, яка є ключовою у виявленні станів, пов’язаних зі здоров’ям вашого серця. ЕКГ дозволяє вчасно діагностувати різні порушення роботи серця, включно зі струсом серця, і призначити адекватне лікування.
