Інтуїція, це та загадкова сила внутрішнього відчуття, яке часто керує нашими рішеннями, викликає дивування існуванням безсумнівних відповідей у нашому світі невизначеності. Отже, чи може інтуїція дійсно бути ефективнішою, ніж довгі обдумування? Давайте розглянемо цю цікаву тему.
Інтуїція – це інстинктивне розуміння чи відчуття, яке не завжди можна раціонально пояснити. Це як спалах світла, що освітлює наше свідоме рішення, не вимагаючи від нас глибокого аналізу. З іншого боку, довге обдумування передбачає аналіз аргументів, збір даних та виваження всіх плюсів і мінусів перед тим, як прийняти вирішальний крок.
Переваги Інтуїції:
Переваги Довгого Обдумування:
Баланс Інтуїції та Довгого Обдумування:
Історія та досвід показують, що оптимальний результат часто досягається через баланс між інтуїцією та довгим обдумуванням. Використання інтуїції для швидких ситуацій та творчих завдань, а довге обдумування для стратегічного планування.
Заключення:
Інтуїція та довгі обдумування — обидва цілком важливі інструменти для прийняття рішень. Іноді необхідно вірити своєму внутрішньому відчуттю, а іноді — піддаватися розумовому аналізу. Правильний баланс цих двох підходів може виявитися ключем до успішних та насичених рішень в житті.
Здоров’я завжди на першому місці. Якщо ви потребуєте допомоги, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини, Ви отримаєте професійну допомогу та персоналізований підхід до вашого лікування, спрямований на досягнення оптимального стану здоров’я.
Американський дослідник доктор Девід Сінклер розробив назальний спрей, що допомагає переборювати тягу до алкоголю та надмірностей у їжі. Речовина блокує ефективність ендорфінів (гормонів радості). Це у свою чергу порушує причинно-наслідковий зв’язок між надмірностями та почуттям винагороди.
Препарати, які застосовуються сьогодні, впливають на наслідки прийому алкоголю, а доктор Девід стверджує, що його розробка впливає саме на причину нездорової залежності. Спрей діє на особливу зону головного мозку, відповідальну за заохочення. Відомо, що в осіб, які вживають алкоголь виробляються ендорфіни. Саме вони допомагають людині відчувати себе щасливою. Так як у відчутті щастя, розкутості, що дозволяють відсторониться від проблем, хочеться перебувати якнайчастіше, то громадяни починають випивати і вже не можуть зупинитися. Ті, що бажають стати дуже щасливими — стають, зрештою, алкоголіками, і дуже швидко змарнувавши своє життя, знаходять останню радість за стіною цвинтаря.
«Ви купуєте спрей, починаєте ним користуватися, і згодом надмірності, залежність від алкоголю і їжі зникнуть самі собою. Це змінює поведінку людини», — впевнений американський дослідник.
Клінічні випробування препарату, проведені у Фінляндії на тваринах, показали приголомшливі результати. Алкогольна залежність пропадала в 78% випадків, тяга до надмірностей у їжі зникала практично повністю. Спрей може з’явитися в аптеках вже через 5 років.
Звичайно, можна з усмішкою сприймати винахід Сінклера, але як би там не було алкоголізм в Україні (вже не говоримо про Росію та інші народи, яких Змій практично винищив) набуває катастрофічних масштабів. І тому треба щось робити.
Від алкоголізму в країні щорічно помирає понад 40 тисяч людей. 900 тисяч алкоголіків стоять на порозі, а мільйонна армія до них наближається. 25% випадків смертей — це летальні алкогольні отруєння, ще 25% — серцеві приступи, напряму пов’язані з непомірним вживанням алкоголю. Чоловіків в Україні вже катастрофічно не вистачає. У віковій групі від 40 до 49 років «сильна стать» помирає в 3,5 рази частіше, ніж жінки (дані Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України). І причиною цього переважно є алкоголь.
На думку фахівців, популярність гарячливих напоїв набула в Україні масштабів «алкогольної пандемії». Вживають не тільки горілку та вино. Головний нарколог Київської області Геннадій Зільберблат стверджує, що останнім часом у країні відбувся вибух пивного алкоголізму. Якщо десять років тому на сотню пацієнтів наркологічних клінік припадав один-два пивних алкоголіки, то сьогодні їх більше десяти. Заручниками хмільного напою є від 15% до 25% жителів мегаполісів. Пияцтво, алкоголізм при вживанні пива розвивається в 3–4 рази швидше, ніж від міцніших спиртних напоїв. Треба врахувати, що зловживають не тільки представники «соціального дна», а цілком працездатні, освічені та благополучні люди.
Україна вже стала лідером з дитячого алкоголізму в світі. Половина підлітків країни щотижня випиває. Результати опитування Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка, проведеного за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) свідчать, що 91% українських дітей в 15 років вже вживали алкоголь, 63% — мають досвід паління, а 14% — курили марихуану.
Державі на це, чесно кажучи, начхати, в «сильних світу цього» інші пріоритети. Доктор медичних наук професор Олег Чабан вважає, що головною причиною процвітання алкоголізму в Україні є те, що громадяни не бачать перспективи на майбутнє. У селах триває повальна алкоголізація серед жінок і дітей (чоловіки переважно вже спилися), а у великих містах алкоголь став транквілізатором, способом спілкування та комунікації. Молодь найчастіше не бачить іншого приводу для зустрічей. Алкоголізм традиційно замовчується або до нього ставляться як до природного елементу відпочинку та розслаблення. До того ж жителі країни рідко звертаються за медичною допомогою для лікування алкоголізму. Виробники у свою чергу стверджують, що причиною всьому — убогість дозвілля більшості населення, а також відсутність соціальної культури.
І все ж таки, у чому головна причина виникнення алкогольної залежності? Чому одні люди, випиваючи по дві-три чарки щодня, не стають алкоголіками, а інші опиняються «на дні»?
Каліфорнійські науковці вважають, що причиною розвитку алкогольної залежності є гормон стресу – кортикотропін. Результати їхнього шестирічного дослідження можуть допомогти розробити нові ефективні методи лікування.
Керівник проекту Маріса Роберто відзначає, що спиртне знімає почуття занепокоєння та тривоги, викликані абстинентним синдромом. Він виникає внаслідок стресу після тривалого утримання від алкоголю. Тобто люди стають алкоголіками, зовсім не тому, що їм приємно випивати.
Науковцям вдалося заблокувати кортикотропіни в пацюків-алкоголіків. Як наслідок, хвороблива залежність у гризунів зникала. «Я в повному захваті від результатів дослідження. Це найважливіший крок у розумінні того, як саме змінюється мозок, коли переходить у стан алкогольної залежності. Ми досліджували темну сторону алкоголізму», — зазначила доктор Роберто.
У той час як каліфорнійці намагаються блокувати гормони стресу, британські дослідники створюють замінник алкоголю. У цій субстанції будуть використовуватися деякі з хімікатів, що застосовуються при виготовленні популярного седативного засобу Валіуму (транквілізатор Діазепам).
Керівник групи — відомий експерт з лікарських препаратів професор Девід Наттом з Імперського коледжу відзначив, що у виробництві напою не використовуються традиційні для спиртного складові. У той же час він буде «дарувати» ті ж приємні відчуття і оказувати на нерви таку ж релаксуючу дію, як алкогольні напої. Скільки б чоловік не випив «чудо-напою» однаково буде перебувати в стані середнього сп’яніння. До того ж наступного ранку не буде похмілля. Дослідники сподіваються, що ця рідина, без кольору й смаку, замінить алкогольну складову в популярних спиртних напоях.
Вони також розробляють антидот (протиотруту). Один укол, і вплив синтетичного алкоголю на рецептори мозку буде припинено. Таким чином «прийнявши на груди» незабаром можна буде управляти авто.
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров’ям, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини. Тут вам забезпечать кваліфіковану допомогу та підберуть індивідуальне лікування, спрямоване на покращення вашого стану здоров’я. Ваше благополуччя є нашим пріоритетом.
З виявленням цієї хвороби її почали називати чумою XX століття, але сьогодні вона все так само продовжує залишатися найнебезпечнішою для людства. На жаль, вченим досі не вдалося знайти лікування, яке здатне позбавити людину від СНІДу. І хоч про небезпеку СНІДу та шляхи зараження ним сьогодні знає вже кожен школяр, хвороба, як і раніше продовжує заковтувати своєю ненаситною пащею мільйони людей. Саме тому не зайвим буде ще раз нагадати — треба бути пильними, щоб прожити довге і світле життя.
Вперше повідомлення про СНІД з’явилися в Америці в 1981 році, коли у кількох молодих людей, що мали гомосексуальні зв’язки, була виявлена пневмоцитна пневмонія, характерна лише для дітей з імунним дефіцитом. Лікарі припускали, що збудником хвороби став невідомий вірус. Вже в 1983 році вірус був відкритий одночасно у Франції та в Америці і називали його по-різному, хоча насправді мова йшла про одне й теж саме. Вчені мали справу з одним і тим же вірусом, який пізніше отримав назву ВІЛ-вірус імунодефіциту людини. А от сам термін СНІД вперше був згаданий в Щотижневому Звіті про захворюваності і смертності Центрів з Контролю Захворювань в 1982 році, щоб описати “…захворювання, стримано передбачає про дефект клітинної ланки імунітету, що зустрічається без відомих причин для зменшення резистентності до тієї хвороби…”
СНІД розшифровується як синдром набутого імунодефіциту, хоча видів цих придбаних імунодефіцитів є багато, а хвороба – одна.
Яким чином ВІЛ вдається вивести з ладу систему імунітету людини? Імунітет відповідає за сталість складу білків в організмі, веде боротьбу з інфекціями і патогенними клітинами організму. Так як імунітет — це система, то він також має свої клітини і органи. Органи імунної системи — це вилочкова залоза (тимус), селезінка, кістковий мозок, лімфатичні вузли, а також скупчення клітин у глотці, в тонкому кишечнику і прямій кишці. До клітин відносяться макрофаги, моноцити і лімфоцити.
Кожен орган і клітина виконує конкретну функцію. Так, макрофаги призначені, наприклад, поглинати бактерії, віруси та пошкоджені клітини. Лімфоцити теж багатофункціональні. Вони діляться на Т-лімфоцити (дозрівають в тимусі) і В-лімфоцити (дозрівають у кістковому мозку). Останні виробляють імуноглобуліни — антитіла проти бактерій та інших високомолекулярних чужорідних сполук. Різновид Т-лімфоцитів, Т-кілери, руйнують клітини, проти яких виробляються антитіла або вбивають чужорідні клітини.
Імунні реакції організму регулюються і такими різновидами Т-лімфоцитів як Т-хелпери (помічники) і Т-супресорів (гнобителів). Завдяки цим клітинам відбувається нейтралізація і видалення чужорідних білків антитілами, руйнування вірусів і бактерій, що проникли в організм, руйнування злоякісних клітин, що переродилися, тобто забезпечується гармонійна робота імунної системи.
Якщо в організм потрапляє ВІЛ, він вражає лімфоцити, макрофаги, моноцити та інші клітини імунітету, покликані охороняти від вірусів, бактерій і злоякісних новоутворень. Це призводить до руйнування всієї імунної системи, і організм стає беззахисним перед безліччю захворювань, не здатним боротися навіть зі звичайними інфекціями.
Отже, вченим вдалося встановити, що вірус імунодефіциту є причиною СНІДу. Ось уже три десятиліття вони намагаються приборкати цей примітивний, але невгамовний мікроорганізм. Сьогодні вже знайдені ліки, здатні уповільнити його дію, але абсолютної перемоги над ВІЛ лікарі так і не здобули.
Вірус імунодефіциту — це вірус з групи лентивірусів (повільних), підгрупи ретровірусів. І правда, за своїми проявами він нагадує бомбу сповільненої дії, для вибуху якої може бути достатнім підхопити банальний грип. Будь-яка людська клітина містить у собі в сотні тисяч разів більше генетичної інформації, ніж ВІЛ. Але, заволодівши кліткою, вірус повністю знищує її і вражає всю систему.
Єдиним полегшенням є те, що заразитися ВІЛ можна лише за певних обставин, тому хворобі можна запобігти. А сучасні ліки здатні навіть призупинити поширення вірусу по організму.
Потрапляючи в організм, ВІЛ прикріплюється до поверхні лейкоцитів або до білих кров’яних кульок в крові. Закріпившись на клітці, вірус проникає всередину, де починається процес розмноження — реплікація.
Далі на розмноження вірусу впливає дія ферментів (зворотна транскриптаза) — складна група білків, що прискорюють деякі процеси життєдіяльності в клітинах. Якби не було цих ферментів, то деякі процеси йшли б дуже повільно, практично непомітно. Ще один фермент — протеаза — використовується вірусом для утворення нових вірусів, здатних заражати інші клітини.
Сьогодні вже створені ліки, здатні блокувати активність зворотньої транскриптази і протеази, що значно уповільнює розмноження вірусу в організмі. Але в процесі утворення нових вірусів можуть відбуватися збої, мутації. Це стає причиною того, що багато ліків втрачають свої здібності блокувати ферменти вірусу.
Людина, яка заразилася ВІЛ, може прожити довгі роки перш, ніж вірус викличе СНІД. За статистикою через 10–11 років приблизно у половини інфікованих розвивається СНІД. Деякі можуть і довше залишатися зовні здоровими і бути просто носіями інфекції, а у деяких все відбувається набагато швидше.
Через три місяці після проникнення вірусу в організм починають вироблятися антитіла, які можна виявити за допомогою тестів. Поступово імунітет людини слабшає, в організм починають потрапляти різні інші інфекції, все це викликає цілий ряд захворювань і істотно позначається на стані здоров’я, тобто з’являється той самий синдром імунодефіциту людини — СНІД. Ось в чому різниця між цими поняттями.
Хворі на СНІД схильні до появи злоякісних новоутворень. Часто у них виникають такі пухлини як саркома Капоші і деякі види лімфом. Після зараження ВІЛ спостерігається стійке збільшення лімфатичних вузлів. Серед ранніх симптомів захворювання — молочниця порожнини рота, безпричинне підвищення температури, підвищена пітливість, пронос, схуднення, оперізуючий лишай (герпес).
Як і будь-який інший вірус людини ВІЛ розмножується тільки шляхом інфікування чутливих клітин організму. Сьогодні відомо чотири основних способи передачі вірусу імунодефіциту:
Будь-який з описаних способів припускає зараження від рідин організму: крові, сперми, секрет шийки матки, піхви, материнського молока. ВІЛ міститься також у слині, сечі, сльозах, спинномозковій рідини, гної, поті. Але це не означає, що всі ці рідини смертельно небезпечні для здорових людей, так як концентрація вірусу в них набагато нижче, ніж у крові, спермі і піхвовому секреті.
Поки що не зафіксовані випадки зараження ВІЛ через слину. Якраз до речі тут відповісти на питання, чи можливо заразитися СНІДом при поцілунках? Якщо говорити про так звані «вологих» поцілунки, то теоретично це можливо. Адже вірусу легше проникнути в організм зі слиною через наявні виразки, тріщини, мікротравми в порожнині рота. А ось «сухі» поцілунки в щоку, руку, пальці і т.д. абсолютно безпечні.
ВІЛ безпечний при соціальних і побутових контактах. Можна бути впевненим, що зараження не відбувається:
Для багатьох здаються небезпечними кровоссальні комахи — комарі, кліщі, воші, клопи. Але особливість ВІЛ така, що він не здатний розмножуватися в організмі комах, а вірогідність перенесення вірусу на хоботку неможлива, тому що при укусі комаха виділяє фермент, що нейтралізує в крові абсолютно всі чужорідні клітини.
На ранніх етапах інфікування критерії розпізнавання ВІЛ дуже ускладнені. Діагностична програма при ВІЛ включає три основних етапи:
1. Анамнез-інформація про приналежність до груп ризику, відомості про статеві контакти, особливо при наявності великого числа статевих партнерів. Так само особа, що діагностується, повинна надати інформацію про перебування за кордоном та наявність статевих контактів з жителями інших країн, особливо регіонів, ендемічних щодо ВІЛ, про переливання крові, про користування неодноразовими шприцами і системами внутрішньовенного введення лікарських препаратів.
2. Аналіз клінічних проявів. Якими б не були багатоликими симптоми СНІД, у них є спільні риси — наростаюча тяжкість, впертий перебіг, поєднання різних патологій, стійкість до лікування та ін.
3. Лабораторні дослідження. Вірус імунодефіциту людини завжди має бути підтверджений лабораторно. Для цього використовується індикація ВІЛ на матеріалі від хворих, виявлення наявності противірусних антитіл і визначення специфічних змін у системі імунітету. На практиці найбільш поширеним є імуноферментний аналіз крові на виявлення противірусних антитіл, імуноблотинг і іммунопреціпітація.
Перші випадки ВІЛ-інфекції в Україні вперше були зареєстровані в 1999 році, з тих пір число заражених зростає щорічно. У 2008 році було зареєстровано 18963 нових випадків вірусу серед громадян України.
Станом на 1 січня 2009 року на диспансерному обліку перебувало 91717 ВІЛ-позитивних осіб, у тому числі — 10410 хворих на СНІД. Показники поширеності ВІЛ та СНІДу становили 198,6 та 22,5 на 100 тис. населення.
Найвищі показники поширеності вірусу імунодефіциту відзначаються в Дніпропетровській, Одеській, Донецькій, Миколаївській областях, у м. Севастополі та в АР Крим.
Сьогодні Держслужба України з питань протидії ВІЛ та СНІД заявляє, що в порівнянні з 2009-2010 роками в Україні спостерігається деяке зниження темпу поширення захворювання, хоча країна як і раніше займає перше місце в Європі і одне з перших у світі за швидкістю поширення ВІЛ! Приріст захворюваності зростає із показником 3%. Найчисельнішою групою ризику залишаються наркозалежні громадяни та їх статеві партнери.
Генеральна Асамблея ООН стверджує, що влада України не все роблять для запобігання розповсюдження захворюваності серед населення. Але сьогодні організації по боротьбі ВІЛ / СНІД розраховують протягом найближчих п’яти років отримати реалізацію реабілітаційної програми від світового співтовариства 305 млн. доларів.
В лабораторії Центра Сімейної Медицини ви можете здати аналізи та отримати надійний результат оперативно.
-Без попереднього запису
-Прийом аналізів з 08:00-12:00
м.Кам’янець-Подільський,вул. Драгоманова 14А
Важко знайти людину, яка ніколи не обманювала. У повсякденному житті ми часто стикаємося з ситуаціями, коли неправдиву інформацію видаємо за правду. Що ж нас підштовхує на брехню, чому ми це робимо, що є мотивацією брехні?
Проаналізувавши явище обману, вчені надали багато практичної інформації, важливої у багатьох сферах життя.
Брехня, на думку дослідників, це невід’ємний атрибут успішної соціальної адаптації. Більшість людей знаходить відмінне виправдання своєї брехні, вважаючи, що краще приховати що-небудь, ніж заподіяти іншому душевний біль. Таким чином, виходить брехня «на порятунок». Всі одностайно погоджуються, що обманювати погано, але все одно застосовують цей метод комунікацій. У чому ж причина?
Є тип людей, які не можуть себе почувати задоволеними без загального схвалення. Це і є для них основною мотивацією брехні. Їм вкрай важливо «бути правильними і позитивними». Це такий психотип людей, які намагаються всіх втішити, підбадьорити, вирішити чужі проблеми, таким чином компенсуючи власну неспроможність. Складність таких людей у тому, що їм характерна прихована гординя, яка полягає в тому, що вони покладають на себе роль Великого Судді. Вони намагаються спорудити в ранг загальної моралі особисті принципи про те, «що таке добре і що таке погано», а цю позицію Судді подібні невротики виправдовують бажанням подарувати всім добро.
Описати процес брехні і його причини намагалися психологи початку століття. У Канаді вчені провели дослідження щодо правдивості людей і прийшли до висновку, що правдивість людей залежить від… освітлення в приміщенні. Крім того, на чесність впливають окуляри з затемненими стеклами, так як машинально впливають на рецептори організму. Ви помічали, що в окулярах відчувається віддаленість та анонімність від світу? Щоб підтвердити або спростувати свої припущення, вчені провели ряд експериментів.
Суть експерименту полягала в наступному: людей розділили на дві групи. Учасники першої групи були поміщені в кімнату з яскравим освітленням, а друга група була відправлена в приміщення з приглушеним світлом. Відмінною особливістю стало і те, що люди перебували на повній самоті. Через 30 хвилин учасникам було запропоновано пройти інтелектуальний тест і самостійно підвести його підсумки. Саме цей момент давав можливість трохи підкоригувати результати тесту. По завершенню експерименту виявилося, що люди з першої кімнати оцінили свої можливості більш правдиво.
Другий етап експерименту — темні окуляри. Учасники другої групи наділи при розмові темні окуляри і виявилося, що вони були не такі правдиві в спілкуванні як люди з першої групи.
Сьогодні важко знайти більш обізнану людину в питаннях брехні, ніж Пол Екман. Саме він є автором серіалу «Обмани мене» (або «Теорія брехні»), також безлічі книг на дану тему. Пол Екман зацікавився явищем брехні ще в 1963 році і прийшов до висновку, що брехня — це дія, завдяки якій людина навмисне вводить в оману іншу, не попереджаючи про свої цілі.
За Полом Екманом існує два різновиди брехні — спотворення і замовчування. Замовчування — це приховування правдивої інформації, але і хибна залишається прихованою. Спотворення же відрізняється тим, що брехун вживає додаткові дії, щоб приховати правду, а невірну інформацію видає за правду.
Для багатьох людей замовчування і не сприймається як брехня. Крім того, замовчування легше реалізується, адже для цього нічого не потрібно робити — просто мовчати. Спотворення ж вимагає створення якоїсь правдивої легенди для уникнення викриття.
Завдяки спеціальним психологічним експериментам Пол Екман і його послідовники навчилися викривати брехунів, використовуючи певні спостереження. Найчастіше обманщика видають слова та емоції. Помилкова інформація часто супроводжується необережними висловлюваннями, так як брехун не встигає підібрати необхідні слова. Ще одна ознака брехні — мовна оговорка, хоча не кожна оговорка означає брехню, іноді людина може хвилюватися і з інших причин. Дуже часто брехня видає обличчя, вірніше, емоції, що відбиваються на ньому: мікровирази, асиметрія, вираження, що тривають більше 10 секунд, і окремо — посмішка. З 50 видів можливих посмішок Пол Екман лише 18 відзначив як щирі.
У процесі обману в організмі людини відбуваються деякі перетворення, викликані вегетативною нервової системою. Напевно, саме тому теорію брехні виділили в окрему галузь психології. Серед таких змін можна відзначити прискорену глибину і частоту дихання, більш часто відбувається ковтання, більш інтенсивно відбувається потовиділення, розширюються зіниці, змінюється колір обличчя. Ці зміни мимовільні, тому неконтрольовані. Але щоб помітити дані ознаки, необхідні часті тренування.
Чи можливе життя без обману? Кожен сам відповість собі на це питання. А якщо не хочете стати жертвою брехуна, вчіться спостерігати.
Здоров’я завжди на першому місці. Якщо ви потребуєте допомоги, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини, Ви отримаєте професійну допомогу та персоналізований підхід до вашого лікування, спрямований на досягнення оптимального стану здоров’я.
